ВОЙТИ

При помощи учётной записи на сайте Мариуполь ТВ
У вас нет логина на Мариуполь ТВ?
Зарегистрируйтесь
Забыли пароль?
Мінарі – типова американська історія в корейських декораціях
Mariupol.TV, 3 апреля, 16:29
Мінарі – типова американська історія в корейських декораціях

Кожних вихідних пропонуємо вашій увазі рецензії на фільми – як новинки кінопрокату, так і вже стрічки, витримані часом. Адже вихідні і кіно створені один для одного! Якщо ще не бачили – йдіть в кіно, дивіться вдома, а якщо вже подивились – то долучайтесь до обговорення. Да прибуде з вами попкорн!

Продовжуємо огляд цьогорічних номінантів на «Оскар» в категорії кращий фільм. Ми вже знайомились з байопік-відсилкою до «Громадянина Кейна» режисера Девіда Фінчера  «Манк»«Суд над чиказькою сімкою» Аарона Соркіна, судовою драмою заснованою на реальних подіях про громадянський активізм. Медитативною майже документальною історією «Земля кочівників». А також «Юда та чорний месія»  - детективно-біографічною драмою про боротьбу афроамериканців за громадянські права. Очікують своєї черги «Батько» (The Father), «Перспективна дівчина» (Promising Young Woman), «Звук металу» (Sound of Metal). Сьогодні мова піде про стрічку «Мінарі» (Minari) режисера Лі Айзека Чуна.

Лі Айзек американець корейського походження пропонує розповідь про життя сім’ї корейців в США. Проте не варто очікувати від його стрічки ніякої східної екзотики чи спорідненості з южнокорейським кінематографом, провідниками якого стали Пак Чхан Ук (Олдбой), Пон Чжун Хо (Паразити), На Хон Чжин (Переслідувач). «Мінарі» фільмований в США повністю за канонами західної кіноіндустрії.

 

Мінарі - це популярна в Кореї рослина яку вживають у їжу. Вона росте сама по собі, нічого й робити не треба. Але в житті можна докладати дуже багато зусиль і не отримати нічого. Саме такий урок отримує Джейкоб, його дружина Моніка, їх діти та бабуся. Сім’я переїхала в Америку, бо в Кореї було важко. Вони хотіли врятувати себе, свої стосунки, забути минуле та використати всі переваги «країни можливостей» - здійснити свої мрії. Проте майже одразу стає зрозуміло – все йде геть не так, як вони хотіли. Вона сподівалась мати будинок, а отримали трейлер на колесах. Він хотів стати успішним фермером, а отримав засушливу ділянку, яка вже зробила банкрутом одного господаря. Довелося брати кредит, врожай не продався, у сина вада серця, а потім і бабуся, яка приїхала допомогти, сама підкинула проблем. Здається вони вже не керують своїм життям, а ведуть симптоматичне існування, долаючи все нові й нові проблеми. Життєві обставини диктують свої умови й про мрії доводиться забути. Подружжя відчайдушно намагається довести один одному, та кожен собі, що здатні досягти успіху. Джейкоб та Моніка впевнені, що заслуговують на це, проте сил боротися за щастя лишилося обмаль.

Головне в «Мінарі» - це персонажі. Їх внутрішній світ лишається для нас замкненим, проте ми можемо спостерігати за вчинками. Рушієм для героїв стає реалізація прагнень, здається заради цього вони здатні принести в жертву один одного. Ми бачимо як для Джейкоба поняття сімейного добробуту стає тотожним з отриманням врожаю. Ця ідея затьмарює все, перетворюється на нав’язливу та приносить деструктивні результати.

 

Дуже цікаву інтонацію буденного безумства вносить екстравагантна поведінка бабусі, але говорити про те, що вона стає значною для стрічки в цілому, не можна. А шкода. Бо якоїсь такої родзинки цьому фільму дуже не вистачає. «Мінарі» – розмірена стрічка, яка суттєво змінює темп тільки два рази. Символічно, що обидва ці випадки пов’язані зі стихіями природи. В пролозі героїв лякає ураган, який ніби задає турбулентний характер подальших подій. А наприкінці підсумки історії підбиває велике вогнище. Звісно, все це задає напрямок людина-природа, проте режисер свідомо акцентується на біхевіористському дослідженні людських рефлексів. Це бачення таки вдається передати, але при тому занурюватися в лабіринти психології він не намагається.

Лі Айзек екранізував сімейну пасторальну історію, засновану на власній біографії практично в камерному форматі. Одна сюжетна лінія, небагато персонажів та обмежене місце дії. Але попри все це глядач залишається на певній дистанції. І це, мабуть, найголовніша невдача. Ракурс подачі робить нас сторонніми спостерігачами, ми співчуваємо родині, але пам’ятаємо – це лише кіно. Гнітюча історія невдач корейських мігрантів, яка повинна пробирати до кісток, не отримала інструментів які здатні забезпечити потужного емоційного переживання. Насправді нічого інтригуючого або нового стрічка не пропонує. Тож уявити «Мінарі» переможцем у номінації найкращий фільм дуже важко.

Іван Станіславський

Комментарии - 0

Наши партнёры
Наши контакты

E-mail: newsmariupol.tv@gmail.com

Связь по телефону

  • +38 (097) 441 16 29
  • +38 (095) 856 74 11