ВОЙТИ

При помощи учётной записи на сайте Мариуполь ТВ
У вас нет логина на Мариуполь ТВ?
Зарегистрируйтесь
Забыли пароль?
Ще по одній. Не намагайтеся повторити це вдома
Mariupol.TV, 15 мая, 10:06
Ще по одній. Не намагайтеся повторити це вдома

Цьогорічна церемонія «Оскар» в категорії «Найкращий фільм» особливої інтриги не мала. Очікувану та повністю закономірну перемогу здобула стрічка «Земля Кочівників» Хлої Чжао в комплекті з нагородою за «Кращу жіночу роль» - Френсіс Мак-Дорманд. А от у категорії «Кращий фільм іноземною мовою» таких беззаперечних фаворитів не було. Переможцем в номінації стала стрічка Томаса Вінтерберга «Ще по одній» (дат. Druk — «запій»). Вінтерберг - данський режисер відомий завдяки концепції «Догма 95», співробітництву з Ларсом фон Трієром, а також низці гостросоціальних, подекуди суперечливих стрічок. «Це не повинна бути історія про випивку. Мова йде про спонукання до життя» - ось як прокоментував режисер свою нову роботу.

«Ще по одній» - під таким гаслом четверо колег, шкільні викладачі співу, історії, фізкультури та психології, проводять нібито науковий експеримент. Гіпотеза Фінна Скердеруда свідчить, що людині не вистачає 0,5 проміле алкоголю (легальна доза для керування авто у Європі) задля активації всіх психічних та фізіологічних резервів організму. Друзі вирішують перевірити цю гіпотезу на власному досвіді й навіть практикують системний підхід (принаймні спочатку). Задля чистоти експерименту умовлено, що прикладатися до пляшки можна тільки в робочий час, а ступінь сп’яніння контролювати алкотестером. Проте мотивація в експериментаторів насправді не має відношення до науки. Фокусування стрічки на соціально-психологічних аспектах перетворює потенціальну «пивну комедію» у серйозну драму з декількома циклами осмислення.

Криза середнього віку, сімейні розлади, емоційне вигорання, відсутність професійної вмотивованості, апатія, що триває роками та перетворилася у норму – четверо друзів втомилися від цієї сірості. Вони прагнуть перезапустити своє життя, знов відчути його смак, а гіпотеза Скердеруда – це такий чудодійний метод, який обіцяє щастя всім, одразу і майже задарма. Тільки дурень не спробує. Перші результати експерименту приголомшують. Лекції історика викликають в учнів захват, фізкерівник зробив з дохлого очкарика лідера футбольної команди, шкільний хор пригнув вище голови. Чарочка горілочки – надздібності увімкнено. Але як досягти максимальної віддачі від методу? Підвищити дозу! Гарна ідея! Тільки так можна вийти на пік форми та дослідити увесь спектр впливу алкоголю. Максимальна доза – максимальний результат! Ніби то логічне твердження виявляється геть хибним та приховує загрозу. Бо під виглядом дослідження йде процес самообману.

От біда – виявляється припинити експеримент не так то просто. Як можна відмовитися від каталізатора щастя та добровільно повернутися в межі буденної одноманітності? Замісна терапія провалена, дослід вийшов з під контролю та перетворився на діагноз. Друзі вже п’ють не для того, щоб досягти сп’яніння, а скоріше щоб не протверезіти. П’янке відчуття могутності бере чоловіків в заручники.

 

По-північному стримана та інтроверсійна драма не вийшла нудною або депресивною. Режисер вправно підводить до кульмінації зберігаючи досить жвавий темпоритм оповіді та балансуючи між, комедією, драмою й трагедією без надання пріоритету жодному з жанрів. Візуальна частина стрічки сповнена характерним для скандинавського кіно відчуттям стилю. «Ще по одній» - не голлівудський продукт – це можна зрозуміти як кажуть неозброєним оком та з перших хвилин. Вінтерберг звертається до пунктів «Догми» і це підсилює відвертість драми, створює той ефект коли кіно не здається штучною інсценізацією. Ще одна дуже важлива складова картини, про яку неможливо не згадати – операторська робота.  Камера подекуди керується станом героїв, запозичує їх рух та бачення епізоду в залежності від ситуації. Чи точніше кажучи, в залежності від кількості проміле. З цих технічних елементів і складається та неповторна атмосфера моменту яка стає маркером всієї стрічки. Доповнює враження відбірний саундтрек.

«Ще по одній» стає не тільки цікавою спробою зобразити кризу середнього віку, а ще й роздумом про процес усвідомлення себе, свого Я в контексті буденних змін, що приносить нам життя. Вінтерберг однозначно показує згубність пристрасті до алкоголю та натякає що рано чи пізно доведеться протверезіти. Але при тому підступно залишає моральне право кожному зробити ковток міцненького на свій страх і ризик. Режисер не вдається до моралізаторських настанов і надає глядачам самостійно вирішувати, в який бік змістити центр рівноваги його історії. Мабуть, тому, після перегляду фільму, однією з перших думок стане бажання повторити експеримент. Вчитель історії, що є головним персонажем,  дає нам ще один магістральний лейтмотив картини. Він наполягає, що людину не варто оцінювати лише за зовнішніми проявами, звичками чи вадами, проводячи цікавий експеримент. Він пропонує учням обрати ким би вони хотіли б бути серед відомих постатей. Людиною яка за день викурює десяток сигар та випиває не одну пляшку бренді? Або веганом, який пильно слідкує за своїм здоров’ям? Якщо ви також обрали другого – вітаю, ви Гітлер.

 

 

Іван Станіславський

Комментарии - 0

Наши партнёры
Наши контакты

E-mail: newsmariupol.tv@gmail.com

Связь по телефону

  • +38 (097) 441 16 29
  • +38 (095) 856 74 11