ВОЙТИ

При помощи учётной записи на сайте Мариуполь ТВ
У вас нет логина на Мариуполь ТВ?
Зарегистрируйтесь
Забыли пароль?
Як будівники Пост-моста з’єднували два берега Маріуполя. Фоторепортаж з 60-х років
Mariupol.TV, 23 сентября, 11:04
Як будівники Пост-моста з’єднували два берега Маріуполя. Фоторепортаж з 60-х років

Лівобережжя Кальміусу в дорадянську епоху не входило в адміністративні межі Маріуполя і навіть було в складі іншої територіальної одиниці. В буремні 30-ті роки «залізні наркоми» вирішили збудувати на іншому березі гігантський металургійний комбінат – «південну магнітку», так по аналогії з магнітогорським заводом називали «Азовсталь». Будівництво і функціонування масштабного виробництва звісно потребувало значних людських ресурсів. Спочатку стихійно, а потім і за ініціативи азовстальського керівництва, на лівому березі стали виникати робітничі поселення. І декілька невеличких селищ, що існували там до появи заводу, згодом  злилися в один великий район.

Перед початком Другої світової війни на лівобережжі вже існувала капітальна багатоповерхова забудова, своя школа та лікарня. Проте новий район був фактично відсічений від старого Маріуполя. Транспортне сполучення відбувалося за допомогою двох переправ. Першу – «горбатий» або «старий» «Пост-мост» – «Азовсталь» збудував для власних потреб і перетнути його можна було тільки маючи заводську перепустку, бо інший його бік знаходився на території підприємства. До речі, звідси за легендою і взялася назва «Пост-мост» - бо на мосту знаходився пост контролю, заводська прохідна. Звичайним мешканцям залишалася дорога зі старої бруківки та зовсім невеличкий міст. Він зберігся до наших часів, його можна побачити нижче того місця де вулиця Набережна майже під кутом в 90 градусів повертає на схід оминаючи завод.  

 

Старий міст на лівий берег та дорога з бруківки

 

Сполучення лівого та правого берегів міста й досі проблемне питання. Але з тим що було раніше не йде в ніяке порівняння. Коли на лівому березі з’явився трамвай, він довго був суто локальним маршрутом, бо трамвайна колія не перетинала Кальміус. Розв’язати застарілу транспортну проблему та поєднати обидва берега Маріуполя наважилися на початку шістдесятих років ХХ сторіччя.

Рішення полягало в будівництві мостового переходу довжиною 700 метрів, який би вміщав двопутну трамвайну колію та по дві смуги автомобільної траси в кожен бік руху. Глевкий грунт в заплаві річки обіцяв масштабні роботи по встановленню паль під фундаменти опор. Також було потрібно звільнити місце під нову трасу від житлової забудови, перенести наявні газопровід та лінію електропередач й ще багато чого. Досить амбітний проєкт, сказали б зараз. 

Активна фаза почалась у 1962 році. Будівельні роботи проводив трест мостопоїзд №415 під керівництвом товариша Спажева. Генеральним підрядником виступав трест «Азовстальбуд». Найперший проєкт передбачав вихід моста на вулицю Карасівську, а не на бульвар Шевченка. При такому варіанті не потрібно було зносити багато будинків. План затвердили й почали земляні роботи. Але невдовзі головний архітектор міста Веселов наполіг на перенесенні переходу на вулицю вище. Мотивуючи рішення тим, що бульвар Шевченка ширший, а це позитивно вплине на пропускну здатність. Майже завершений насип довелося переносити.

Наприкінці літа 1963 року почались роботи по розчищенню майданчика для виходу мостового переходу. Нова траса потрапляла в місто між краєм Карасівки та Ультрамариновим заводом. Раніше на перехресті здіймався створний знак азовстальського порту, на згадку про нього нам лишилася автомийка під назвою «Маяк».

 

В центрі створний знак, праворуч труба Ультрамаринового заводу

 

Рік потому зведення моста було дуже далеке від завершення. Залізобетонні прольоти вже були встановленні, проте полотно не ще закінчили. Навіть не почались гідроізоляційні роботи, а опори контактної мережі для трамваїв ще були десь в дорозі. Попри все це, перед будівникам поставили чіткі терміни – закінчити роботи до листопада 1964. Дивовижно, але міст здали вчасно. 5 листопада 1964 року по новому «Пост-мосту» пройшов перший тестовий вагон, а згодом регулярні трамвайні та автобусні маршрути зв’язали обидва берега Маріуполя.

Випадковими фотокореспондентами на будівництві нового «Пост-мосту» стали маріупольські художники Валентин Константінов та Лель Кузьминков. Митці шукали на виробництвах натуру для своїх полотен і багато фотографували людей за роботою. Плівки зведення «Пост-моста» були випадково знайдені серед сміття в покинутій майстерні Константінова. Тепер ці унікальні кадри врятовані і займуть своє місце в історії Маріуполя.

Іван Станіславський

Комментарии - 0

Наши партнёры
Наши контакты

E-mail: newsmariupol.tv@gmail.com

Связь по телефону

  • +38 (097) 441 16 29
  • +38 (095) 856 74 11