Новостной портал Мариуполя  Логин Логин:......Пароль:...  / Войти ...Регистрация  Напомнить пароль
 Театр    Кино    Литература    Музыка    Искусство  

Новостной сайт Мариуполя

Маяк над прірвою безумства. Випробування стихією для справжніх кіноманів

19 сентября 2020, 10:21

0
701

Ми розпочинаємо нову рубрику. Кожних вихідних пропонуємо вашій увазі рецензії на фільми – як новинки кінопрокату, так і вже стрічки, витримані часом. Адже вихідні і кіно створені один для одного! Якщо ще не бачили – йдіть в кіно, дивіться вдома, а якщо вже подивились – то долучайтесь до обговорення. Да прибуде з вами попкорн!

Сьогодні - "Маяк". Обережно, можуть бути спойлери 

 

Якщо існував би такий прилад, щоб міг виміряти силу та суму людських емоцій, то на його показниках слушно було б будувати рейтинги художнього кіно. А до поки його не винайдено, доводиться покладатися на власні відчуття. Донедавна було дві стрічки від яких мій уявний прилад геть зашкалило, стрілка прикипіла до позначки «max» і погоріли плати. Перша – «Eraserhead» Девіда Лінча, друга – «Tideland» Террі Гілліама. Наприкінці 2019 цей список поповнився фільмом «The Lighthouse» («Маяк») Роберта Эггерса. «Маяк» здається дуже гарним кандидатом в це тріо, але разом з тим - це зовсім інше кіно.

Стрічка Роберта Эггерса суто авторський проєкт, що належить до ніші артхаусу – елітного та подекуди незрозумілого кінематографу. Проте творцям вдалось зробити дуже глибоке та потужне кіно оперуючи доволі скромним арсеналом засобів, продемонстрував при цьому всю силу цих простих рішень. Лінійний сюжет, єдність місця, дії та часу, класична драматургія конфлікту – все це працює як організуюче начало, що фокусує розсіяні енергії. У фільмі багато де можна побачити якусь майже електричну полярність: чорно-білий відеоряд, відношення сторін кадру близьке до 1:1, лише два персонажі. Але з взаємодій цих простих біномів народжується щось неймовірне, настільки поліфонічне та складне що і не зовсім осяжне.

Двоє чоловіків знаходяться на острові в повній ізоляції, відрізані від світу водою, туманом, та як виявиться згодом, ще й своїм минулим. Проте чи не найперший звук фільму - гудок наутофона (прилад акустичної орієнтації кораблів в умовах туману) – створює моторошне відчуття присутності на острові ще чогось. Протяжний, сповнений тривожності з придихом звук дуже нагадує відчайдушне ревіння якоїсь живої істоти, що мучиться заточена всередині маяку цілу вічність.

Спочатку відносини головних героїв нагадують казку про Попелюшку та злу мачуху. Біснуватий доглядач маяку старик Том Уейк (Віллем Дефо), ганяє молодого салагу Ефраїма Вінслоу (Роберт Паттінсон), який думав просто заробити легких грошей. Цей надзвичайно вдалий акторський дует ще один з прикладів єдності протилежностей. На фоні конфлікту персонажів режисер поступово розкриває світ їх існування, і герої все менше виглядають головними носіями дії, а все більше залежними суб’єктами.

Ефраїм потрохи заглиблюється в острівне життя і відкриває всі його потойбічні сторони. Просто змиритися з існуванням цього світу він не може, але і стати його частиною теж не дозволено. Головна таємниця – чарівний вогонь маяка – сувора монополія Томе Уейка. Цей заборонений плід і стає каталізатором конфлікту.  Містичний саспенс швидко розвивається в повноцінний хоррор. Легкий вітерець безумства змінюється лютим ураганом, який остаточно збиває Уінслоу з курсу. Втративши координати реальності він водночас втрачає й самого себе в просторі й часі цього химерного світу, де мертве легко може стати живим і навпаки. Ефраїм наважується зазіхнути на святиню, чим накликає невідворотне та жорстоке покарання. Хаос стихії легко поглинає і обох чоловіків і увесь острів.

Попри епічну першооснову та пряму паралель з міфом про Прометея, «Маяк» в цілому виглядає стрічкою поза моралі. Точніше вона не ставить собі моралізаторських або повчальних завдань. Персонаж Уінслоу не керується альтруїстичними спонуканнями як Прометей, а лише намагається втамувати свою егоїстичну жагу, за що отримує покарання. Цей наратив щільно прикритий візуальною складовою стрічки, яка іноді вражає своїм натуралізмом. Сміливість та потужність режисерських рішень перетворює по суті камерну стрічку у масштабне вражаюче полотно, яке не може не викликати у глядачів емоційного відгуку. Амплітуда реакцій може бути дуже полярною - і відраза і захват, але тільки не байдужість.

Робота Роберта Еггерса приголомшлива і навіть нещадна до глядача. Але так і повинно бути, бо справжнє кіно – то є стихія. «The Lighthouse» відрізняється від мейнстримового кінематографа як штормовий океан від води в акваріумі. І звісно це кіно буде по зубах тільки тим, кого не лякають випробування.  

Іван Станіславський


Оценка: 0    Рейтинг: 0

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


   Версия для печати  
Отправить другу
 
Письмо редактору





 
Мы на YouTube:
 

Комментарии - 0

Ваш комментарий:
Ваше имя:     Введите код с картинки:



Архив новостей

Мы в соцсетях

Наши контакты

  • E-mail: mail
  • Связь по телефону:
    • +38 (097) 441 16 29
    • +38 (095) 856 74 11

Нам интересно Ваше мнение

Просмотреть все опросы
Микаэль Скилт (Швеция) Микаэль Скилт (Швеция) Доброволец спецбатальона "Азов"

"Когда мы брали Мариуполь, то воевали с... у вас есть отличное слово – "долбо#бами". Сейчас же воюем с русской армией."
2014-09-20