Новостной портал Мариуполя  Логин Логин:......Пароль:...  / Войти ...Регистрация  Напомнить пароль
 Театр    Кино    Литература    Музыка    Искусство  

Новостной сайт Мариуполя

Грейхаунд – в мережі нова військова драма з Томом Генксом

3 октября 2020 , 10:11

0
1757

Ми розпочинаємо нову рубрику. Кожних вихідних пропонуємо вашій увазі рецензії на фільми – як новинки кінопрокату, так і вже стрічки, витримані часом. Адже вихідні і кіно створені один для одного! Якщо ще не бачили – йдіть в кіно, дивіться вдома, а якщо вже подивились – то долучайтесь до обговорення. Да прибуде з вами попкорн!

Сьогодні - "Грейхаунд". Обережно, можуть бути спойлери 

Влітку цього року нишком з’явився новий фільм з Томом Генксом. Військову драму «Грейхаунд» (англ. Greyhound) за сценарієм Тома Генкса та з ним же у головній ролі зрежисував Аарон Шнайдер. Повноцінний реліз стрічки в США повинен був відбутися 12 червня, але пандемія внесла свої корективи. Прем’єра пройшла на Apple TV+ в цифровому форматі без прокату в кінотеатрах. Доволі кепський сценарій для батального кіно.

 

1942 рік, битва за Атлантику в самому розпалі. У фокусі уваги морський офіцер Ернест Краузе, новопризначений капітан есмінця «Грейхаунд». Завдання – захист морських караванів, що йдуть зі США до Європи від німецьких субмарин. Не маючи ніякого бойового досвіду та жодного разу не поївши, Краузе стає до боротьби та перемагає усіх німців. Ось, здається і все, що потрібно знати про сюжет. Звісно, військова драма не той жанр де сюжет вирішує усе, проте, й додати можна небагато.

Чого ми звикли чекати від подібних фільмів? По-перше – епічність та масштаб. Канонічні стрічки «Врятувати рядового Раяна» (з тим самим Генксом до речі), «Тонка червона лінія», «Апокаліпсис сьогодні», «Перл Харбор» та інші, встановили жанрові правила. Зазвичай, військова драма – це епічне велетенське полотно, що претендує розкрити горе світового масштабу через окремих персонажів, або навпаки трагедію особистості на тлі глобальної катастрофи. «Грейхаунд» не відповідає жодному з цих сценаріїв, він справляє враження не картини, а етюду. Це невеличка замальовка, фрагмент літопису війни на морі, який потребує чи то продовження, чи то передмови.

Друге очікування, яке «Грейхаунд» не виправдовує – драматизм та емоції. Другорядні персонажі фактично відсутні. Є його величність капітан та сіра де персоналізована масовка. Робота всього акторського ансамблю дуже «економна» й сам Генкс знаходиться на гребні цього тренду. Мужній та незворушний капітан залишається непроникним як ота броньована рубка есмінця в якій він провів увесь фільм. Нуль по шкалі сентиментальності, жалості, та майже нуль емоційності. Амурна лінія залишається настільки недорозвиненою що й незрозуміло навіщо взагалі вона там. Хоча ні. Мабуть, вона потрібна, щоб якось виправдати наявність у капітана домашніх капців. Це єдиний атрибут, який зв’язує його з мирним життям. Таким розкішним подарунком дама серця нагородила Ернеста Краузе перед його відбуттям на війну. Ну прямо в кращих традиціях святкування 23 лютого! Єдина емоційна взаємодія виникає у капітана з матросом Клівлендом, що подає їжу, а його похорон стає найзворушливішим епізодом всієї стрічки.

 

А от що стосується екшна, то тут все гаразд. Непогане відтворення технічних деталей, ефект присутності та дуже інтенсивний перебіг подій не дають часу, щоб зациклюватися на недоліках. Стрілянина починається досить швидко  і триває до самого кінця майже без перерв. Відбивши першу атаку капітан змінює металевий шолом на парадний кашкет і має намір з’їсти сандвіч. Але здається кріґсмаріне має чітке завдання – лишити Краузе без їжі. Мабуть, ця обставина додала люті капітану, ти - не ти, коли голодний. Кінець стрічки застає на думці – «Фууух, відстрілялися».

Символічні мотиви в «Грейхаунді» вийшли досить примітивними. Метафора двобою між вовчою зграєю та сторожовими псами подається нав’язливо та недеталізовано. Абстрактне абсолютне зло, що проявляє себе тільки вовчим виттям в радіоефірі, звісно переможене. В ту саму мить із за хмар виходить сонце і надає до того практично монохромному фільму живих кольорів. Майже як в дитячій казочці.

Попри все, «Грейхаунд» не настільки погане кіно, щоб жалкувати про витрачені на його перегляд півтори години. Але й не настілки добре, щоб колись пізніше передивитися його ще раз. Участь Тома Генкса вириває цю стрічку із сірої маси пересічного кіномотлоху, проте окрім цього, вона, виявляється, нічим не цікава.

Іван Станіславський.


Оценка: 0    Рейтинг: 0

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


   Версия для печати  
Отправить другу
 
Письмо редактору





 
Мы на YouTube:
 

Комментарии - 0

Ваш комментарий:
Ваше имя:     Введите код с картинки:



Архив новостей

Мы в соцсетях

Наши контакты

  • E-mail: mail
  • Связь по телефону:
    • +38 (097) 441 16 29
    • +38 (095) 856 74 11

Нам интересно Ваше мнение

Просмотреть все опросы
Александр Турчинов Александр Турчинов экс-секретарь СНБО

Для того чтобы выпускать технику лучше, чем у "ватников", много ума не надо. Мы ставим более амбициозные задачи перед нашим оборонпромом
2015-08-14