Новостной портал Мариуполя  Логин Логин:......Пароль:...  / Войти ...Регистрация  Напомнить пароль
 Театр    Кино    Литература    Музыка    Искусство  

Новостной сайт Мариуполя

Увесь світ дивиться. Судова драма «Суд над чиказькою сімкою» від Соркіна

7 декабря 2020 , 09:39

0
1244

Кожних вихідних пропонуємо вашій увазі рецензії на фільми – як новинки кінопрокату, так і вже стрічки, витримані часом. Адже вихідні і кіно створені один для одного! Якщо ще не бачили – йдіть в кіно, дивіться вдома, а якщо вже подивились – то долучайтесь до обговорення. Да прибуде з вами попкорн!

Восени цього року на Netflix вийшла судова драма «Суд над чиказькою сімкою» (The Trial of the Chicago 7) якій вже пророкують  успіх на «Оскарі».  Цей проєкт зібрав доволі потужний склад акторів та функціонерів від кінематографа. Режисером та сценаристом стрічки став Аарон Соркін. Фігура без перебільшення видатна – в його доробку Оскар, два Золотих Глобуси та ще безліч нагород калібром менше. У головних ролях знялися такі відомі виконавці як Едді Редмейн (Том Хейден), Саша Барон Коен (Еббі Хоффман),  Алекс Шарп (Ренні Дейвіс), Джон Керрол Лінч (Девід Деллінджер), Джеремі Стронг (Джеррі Рубін) і навіть в епізоді Майкл Кітон.

 

Сюжет «Суду над чиказькою сімкою» базується на реальних подіях, що мали місце у 1968 році в США. Розпал війни у В’єтнамі спровокував розростання пацифістського руху та антивоєнних демонстрацій серед молоді-хіпі, а також лівоорієнтованих громадянських активістів. Раніше, того ж року у США були вбиті Роберт Кеннеді (лідер демократів) та Мартин Лютер Кінг (борець за громадянські права афроамериканців)   –  видатні діячі ліберали. В країні вирували протести, страйки та демонстрації. Найбільший розголос отримав судовий процес над групою активістів, що організували мітинг з нагоди Національного з’їзду демократичної партії, який проходив у серпні 1968 року в Чикаго. Справа отримала виразне політичне забарвлення з тієї причини, що збіглася з передачею влади від кабінету ліберала, демократа Ліндона Джонсона до консерватора, республіканця Річарда Ніксона. Реакціонери республіканці намагалися зробити приклад показового покарання, звинуватив у змові та підбурюванні до заворушень вісьмох активістів. Але вийшло навпаки.

Соркін зняв фільм про судилище, яке повинно було винести «потрібний» вирок. Уособленням влади став суддя Хоффман. Старий маразматик, що не міг запам’ятати ім’я звинувачуваного – отаке зображення американського закону та держави дає цей фільм.  І мабуть, справедливо. Нам показують що наприкінці 60-х на півночі США расизм був звичним явищем. А епізод де лідера «чорних пантер» вносять до зали суду побитим, зв’язаним та з кляпом у роті здається взагалі неможливим. Але ніяких перебільшень - так воно і було. При такій розстановці акцентів фільм стає ілюстрацією боротьби ретроградів з прогресом. Підсудні перетворилися на мучеників та борців за правду, свободу та рівність. Воїни світла, воїни добра - якщо хочете. Їх судили не за те що вони зробили, а за те, ким вони є.

 

Жанр «судової драми» має багато яскравих голлівудських прикладів й свої традиції. Тож Соркіну лишилося використати його переваги та розповісти про перебіг судового засідання, яке тривало майже рік за дві години екранного часу. З цим завданням наддосвідчений сценарист-режисер впорався без проблем. Стрічка має сімох майже рівнозначних головних героїв з реальними прототипами, та декількох персонажів другого плану, які дуже важливі у контексті історії. Всі вони добре виписані та отримали достатньо психологічних рис та мотивації, щоб сформувати повноцінні образи. Дрібний «кліповий» монтаж, що поєднує архівні й постановочні кадри, «розганяє», додає драматизму, окремим сценам та організує ритм фільму. Філігранно підібрані епізоди роблять стрічку динамічною та одночасно полегшують сприйняття, розбиваючи полотно на уявні відрізки. Кульмінацією сюжету та найвищою емоційною точкою стає завершальна промова Тома Хейдена. Гідний фінал історії в кращих традиціях Голівуду - потужний епізод одночасно підсумовує фільм композиційно й логічно.  Все! Більше питань немає. 

Дзвінке, маніфестне звучання «Суду над чиказькою сімкою» робить фільм очевидним претендентом на Оскара. Не секрет що соціальна орієнтація та виголошення гуманістичних цінностей для кіноакадеміків критерії дуже важливі, якщо не визначальні. До того ж злободенність цього фільму незаперечна. Зовсім не романтичні відносини у трикутнику: людина-держава-закон, гучно перекликаються з рухом «Black Lives Matter» у США, громадянськими протестами у Білорусі ну і звісно з подіями на Майдані. Не дивно що в Росії фільм назвали комічним фарсом. Активісти  – вороги режиму, не можна їх героїзувати. Тож слоган фільму: «Увесь світ дивиться» звучить як гасло солідарності з борцями за справедливість. Де б вони не були, ким би вони не були.

Іван Станіславський


Оценка: 0    Рейтинг: 0

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


   Версия для печати  
Отправить другу
 
Письмо редактору





 
Мы на YouTube:
 

Комментарии - 0

Ваш комментарий:
Ваше имя:     Введите код с картинки:



Архив новостей

Мы в соцсетях

Наши контакты

  • E-mail: mail
  • Связь по телефону:
    • +38 (097) 441 16 29
    • +38 (095) 856 74 11

Нам интересно Ваше мнение

Просмотреть все опросы
Вадим Бойченко Вадим Бойченко городской голова

"Метинвест" никогда на меня не влиял и не будет.
2017-04-19