Новостной портал Мариуполя  Логин Логин:......Пароль:...  / Войти ...Регистрация  Напомнить пароль
 Театр    Кино    Литература    Музыка    Искусство  

Новостной сайт Мариуполя

«Манк» Девіда Фінчера. Фільм-присвята двом сценаристам

19 декабря 2020 , 10:41

0
1436

Кожних вихідних пропонуємо вашій увазі рецензії на фільми – як новинки кінопрокату, так і вже стрічки, витримані часом. Адже вихідні і кіно створені один для одного! Якщо ще не бачили – йдіть в кіно, дивіться вдома, а якщо вже подивились – то долучайтесь до обговорення. Да прибуде з вами попкорн!

Ще один з метрів сучасного кіно випускає свою нову роботу в цей несприятливий для релізів час. Кінопрокатники розраховували на «Тенет» Нолана як на рятівний круг, але дива не сталося. Четвертого грудня культовий режисер Девід Фінчер випустив стрічку під назвою «Манк» (Mank), але вже на стрімінговій платформі «Netflix». Сценарій написав Джек Фінчер - батько Девіда – багато років тому. Зняти фільм планували ще в 90-х, але не судилося. У 2003 році Джек Фінчер помер, проте фільм про славетного сценариста по сценарію батька славетного режисера все ж таки побачив світ.

«Манк» - це біографічна стрічка про нащадка німецьких євреїв Германа Манкевича, який у 1930-40-х роках вважався одним з найкращих сценаристів Голлівуду. Манкевич увійшов в історію як співавтор сценарію легендарної стрічки «Громадянин Кейн», що в 1942 році принесла йому й Орсону Веллсу оскарівські статуетки.

 

Про те, що «Манк» не мав особливих амбіцій стосовно бокс-офісу, свідчить не тільки його вихід на «Netflix», а й рішення зняти стрічку в монохромі. І в кращі часи на це зважувались здебільшого режисери авторського кіно, а що вже казати про сьогодення. Проте такий прийом якнайкраще підходить для створення ретро-автентики. Чорно-білий відеоряд Фінчеровської картини не має лоску та контрасту голлівудських стрічок золотої ери, але окремі маркери нуару вдало вписалися у візуальний код. Не обійшлося без дивних моментів. Цифровий вогонь у камінах, відверто декоративні задники та сцени в авто змонтовані так ніби цей фільм з 80-х, дещо дисонують між собою, але на щастя не відіграють визначної ролі.  В цілому можна сказати що режисер  створив доволі елегантну та стриману картинку головним стилістичним референсом якої є саме «Громадянин Кейн». 

Фінчер запозичує у «Кейна» не тільки ракурси камери, освітлення та побудову сцен, а й загальну концепцію форми. Композиційно «Манк» є розповіддю про те як Манкевич працює над сценарієм «Громадянина Кейна», яка переривається флешбеками з минулого. В просторі минулого розкриваються відносини сценариста з олігархом Херстом та голлівудською елітою, а в теперішньому часі - з режисером Веллсом. Сукупність розкиданих у часі епізодів дозволяє глядачу зрозуміти цінності та характер Манкевича. Він зображений конфліктною, принциповою людиною яка може жбурнути правду, ніби мокрий рушник, в обличчя найвпливовіших людей світу. Цинік та скептик, схильний до пияцтва і самокритики, прозорливий та талановитий, Манкевич фактично знищує свою кар’єру заради правди, моралі, здорового глузду. За виконання головної ролі взявся Гері Олдман і впорався з цим експресивним та неоднозначним персонажем  дуже добре. Актор створив людяний, емоційно зрозумілий образ раціонального нонконформіста не співчувати якому неможливо. Досить незвичний герой як для фільмів Фінчера, у якого дуже часто на першому плані опиняється психологізм та вівісекція мотивації. 

Сюжетно «Манк» схожий на експлейнер «Кейна» - все що ви соромилися запитати про «Громадянина». Стрічка дає зрозуміти кого зобразив Веллс під тим чи іншим псевдо, показує замок Ксанаду з середини, та розкриває відносини й події що вплинули на роботу сценариста. У підсумку картина Фінчера виходить настільки дотичною до «Громадянина Кейна» що її і можливо й не варто розглядати окремо. Якщо ви не бачили роботу Веллса – «Манк» для вас опиниться поза розумінням, а ось фанати «Кейна» безперечно отримають задоволення хапаючи Фінчера за руку кожного разу коли він посилатиметься на «Громадянина».

Щодо темпоритму, то Фінчер пропонує по-сучасному інтенсивне та динамічне кіно, що під зав’язку насичене діалогами дієвих осіб. Тому щоб поспівати за історією треба увімкнути увагу та концентрацію. І якщо ви не загубитесь на одному з сюжетних поворотів, то дві години екранного часу спливуть непомітно. Несподіванкою було побачити в титрах, що композитором стрічки є фронтмен індастріал-рок групи «Nine Inch Nails» Трент Резнор – за саундтреком зрозуміти це було геть неможливо.

Байопік про Германа Манкевіча лишився в тому ж самому соціально-політичному дискурсі, який задав у 1941 році «Громадянин Кейн».  «Манк» доповнив, пояснив, розширив панораму токсичного світу влади й великих грошей, висвітив лицемірство американських магнатів та залаштункові ігри Голлівудської еліти. Проте особисте відношення режисера, здається, стало причиною розфокусування точки сприйняття стрічки. Картину можна вважати даниною поваги сценаристам Герману Манкевичу та Джеку Фінчеру, але як байопік «Манк» виглядає неспроможним. Форма та стилізація виявилася для Фінчера важливішою ніж особистість головного героя. Манкевич затулений мерехтливою калейдоскопічністю флешбеків та технократією стилізації під «Громадянина Кейна».

Іван Станіславський


Оценка: 0    Рейтинг: 0

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


   Версия для печати  
Отправить другу
 
Письмо редактору





 
Мы на YouTube:
 

Комментарии - 0

Ваш комментарий:
Ваше имя:     Введите код с картинки:



Архив новостей

Мы в соцсетях

Наши контакты

  • E-mail: mail
  • Связь по телефону:
    • +38 (097) 441 16 29
    • +38 (095) 856 74 11

Нам интересно Ваше мнение

Просмотреть все опросы
Петр Порошенко Петр Порошенко Экс-президент Украины

Москва не просто отвергает мировой порядок. Она пытается построить альтернативную реальность, основанную на альтернативных ценностях. Тирания вместо демократии, нетерпимость вместо уважения
2017-04-17