Новостной портал Мариуполя  Логин Логин:......Пароль:...  / Войти ...Регистрация  Напомнить пароль
 Театр    Кино    Литература    Музыка    Искусство  

Новостной сайт Мариуполя

Мінамата – непереконливий Джонні Депп та проблеми промислового екоциду

24 июля 2021, 13:43

0
1341

Навесні в українському прокаті можна було побачити свіжу стрічку з культовим Джонні Деппом в головній ролі. Фільм «Мінамата» (англ. Minamata) у світі вийшов ще у 2020, але до нас добрався з запізненням майже на рік.  Це драматична картина, що заснована на реальних подіях, сценарій базується на однойменній книзі Ейлін Міоко та Юджина Сміта.

Сміт – це американський фотограф, який у 1971 році їде до Японії, щоб задокументувати наслідки екологічної катастрофи та розповісти про страждання людей всьому світові. Великий хімічний завод труїть мешканців міста Мінамата сполуками ртуті вже півтора десятиліття, це призводить до виникнення невиліковних хвороб, передчасної смерті та народження дітей з генетичними вадами. Фотокореспондент має завдання висвітлити цю трагедію для впливового журналу «Life». Для людей він стає надією на зміни та на отримання відшкодування, а для промислового лобі – загрозою репутації та матеріальних збитків.

Звісно, лицаря що сміливо стає на захист знедолених, грає Джонні Депп. Депп - це завжди Депп. Нехай і підстаркуватий, але не втрачаючий своєї диявольської харизми. Проте в умовах, коли потрібно показати ситуацію та історії героїв, а не зобразити героя на фоні історії, суперзірки часто грають не на користь. Десь так і вийшло в «Мінаматі». Не сюжет керує героями, а навпаки. Навіть може виникнути враження, що трагедія трапилася лише для того, щоб її висвітлив цей журналіст.

 

Як і будь-який фільм на основі реальних подій, «Мінамата» висуває певну претензію на документальність. При тому баланс між бажанням підсилити драматизм та зберегти відповідність фактам (які в наш час не важко перевірити) дотримано непогано. Режисер уникає мелодраматики, що робить тон фільму зваженим та відстороненим. Таке емоційно інертне ставлення кореспондується з самим головним героєм. Сміт обурений тим фактом, що корпорація цинічно травить людей та заробляє на цьому гроші. Але здається страждання самих жертв його не дуже переймає. Для Сміта це боротьба з могутнім всесвітнім злом, яке персоніфіковано у вигляді керівника підприємства. Він хоче розповісти цю історію світові й отут йому повинні допомогти постраждалі. Перевтілення Деппа в Сміта пройшло не зовсім вдало. Жести та міміка подекуди видають в фотографі капітана «Чорної перлини». Це на жаль призводить до втрати зв’язку з історію міста Мінамати.  Герой Деппа вийшов контроверсійний, неоднозначним, але й передбачуваним, та врешті решт не цікавим. Взагалі з точки зору режисерської роботи владою цю картину назвати складно.

Візуально стрічка помітно запозичує фотографічну естетику. Нестандартні низькі ракурси, щільне заповнення кадру, знімання на широкому куті, звернення до урбаністичних та індустріальних мотивів, все це змушує згадати стріт-фото та жанрові знімки. Відеоряд складається доволі цікавий та такий що запам’ятовується. Цим «Мінамата» порадувала. 

Мешканці екологічно небезпечних міст, зокрема Маріуполя, впевнений, звернуть увагу на наративну складову. Я б сказав, що вона знайома до болю. У двобої за пріоритет етичні принципи стикаються з побутовим меркантилізмом. Так - люди страждають, так – виробництво екологічно шкідливе. Але якщо зупинити завод, то за що ж жити? Де будемо отримувати зарплатню? Завод – годувальник, завод – вбивця. Поки інтереси людей знаходиться у конфлікті з інтересами гігантської корпорації, промислове лобі продовжує використовувати людей наче відновлюваний ресурс. І здається це неприродне положення може підтримуватись  вічно. Дуже знайома риторика, яка нагадує відносини громади Маріуполя з металургійними гігантами. Скільки коштує угода з постраждалими? А скільки угода з власною совістю? Друга цифра лишається нез’ясованою. Принаймні у фільмі «Мінамата».

«Мінамата» - це ігрове кіно, основане на реальних подіях з нез’ясованою часткою художніх припущень. Але скоріше це трагічна історія, яка повинна була бути екранізована хоча б задля фіксації в пам’яті світу. Стрічка починається і закінчується реконструкцією фотографії «Томоко Уемура в її ванній кімнаті». Це та сама світлина, яку Сміт зробив для часопису «Life». Цей єдиний кадр зробив фотографа та екологічну трагедію міста Мінамата відомими на весь світ. На жаль фільм «Мінамата» вийшов заслабким у творчому сенсі, щоб стати транспарантом у боротьбі за чисте довкілля, та хоч трохи повторити долю легендарної фотографії.

Іван Станіславський

 


Оценка: 0    Рейтинг: 0

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


   Версия для печати  
Отправить другу
 
Письмо редактору





 
Мы на YouTube:
 

Комментарии - 0

Ваш комментарий:
Ваше имя:     Введите код с картинки:



Архив новостей

Мы в соцсетях

Наши контакты

  • E-mail: mail
  • Связь по телефону:
    • +38 (097) 441 16 29
    • +38 (095) 856 74 11

Нам интересно Ваше мнение

Просмотреть все опросы
Владимир Гройсман Владимир Гройсман экс-премьер-министр Украины

Никогда печатный станок не делал страну успешной, только развитие национальной экономики
2017-01-23