Новостной портал Мариуполя  Логин Логин:......Пароль:...  / Войти ...Регистрация  Напомнить пароль
 Страны СНГ    Евросоюз    Образование    ЖКХ    Силовые структуры    Транспорт    Добавили пользователи    АТО    Война    Общество    Происшествия    Присланные  

Новостной сайт Мариуполя

Маріуполь наш! Етнічні розборки

7 апреля 2020, 13:14

3
4250

До горезвісних подій так званої «російської весни» тільки фахівці всерйоз цікавились ґенезою Маріуполя с точки зору етнічного складу населення. Але коли виявилось, що це українське місто з грецькою назвою якимось чином є невід’ємною частиною «русскаго мира» питання історичної справедливості зацікавило багатьох. За допомогою відомих історичних документів спробуємо і ми розібратися в цьому питанні.

Офіційним роком народження нашого міста вважається 1778 рік. Навколо цієї дати точиться багато спорів, але в нашому випадку це не дуже принципово. Тому що мало хто з істориків заперечує, що першими  мешканцями гирла Кальміусу, присутність яких зберігається досі, були запорізькі козаки. Документально підтверджено і не піддається сумнівам, що мінімум за 40 років до офіційної дати народження міста, на його території вже проживали мешканці Кальміуської паланки. І це було не просто поселення, а адміністративний центр з фортецею, полковником та гарнізоном, який мав свій герб та печатку.В масиві документів «Архіву коша нової запорізької січі» збереглось багато свідченьпро господарську, військову, фінансову, судову та іншу діяльність центру паланки. 

Вочевидь поселення виникло ще раніше. Точна дата його заснування невідома, проте є всі підстави стверджувати що пращури  сучасних українців жили в межі сучасного Маріуполя ще з 16століття. Але в 1775 році імператриця Катерина ІІ зруйнувала Січ, а з нею і козацький паланковий устрій. Після реформи Кальміуська паланка стала зватися Азовською, а згодом Катеринославською губернією. У наступному 1776 р. губернатор  Чертков приїхав в поселення на Кальміусі і «знайшов тут численність православного народу, кам'яну часовню і при ній...ієромонаха». Це звісно були колишні запорізькі козаки. В 1778 за наказом губернатора в тому ж самому місці на мапі Російської імперії виникло місто Павлівськ.  Саме цей рік в радянські часи оголосили датою заснування нашого міста.  
А ось відома нам назва Маріуполь з’явилася пізніше. 29 вересня 1779 року за розпорядженням  Потьомкіна для поселення кримських греків місту Павловську надано найменування — Маріуполь. Самі ж грецькі переселенці на чолі з Митрополитом Ігнатієм прибули на місце майже через рік, влітку 1780.  До речі, в джерелах дорадянської епохи саме дата оселення греків вважалася днем народження Маріуполя. 

Важливо зазначити, що Катерина ІІ подарувала переселенцям безпрецедентні «пільги». Вони не знали кріпосного права, не призивалися на військову службу, мали власні органи самоврядування, і, навіть отримали право зберігати національну ідентичність. Бо майже 80 років діяла формальна заборона на оселення в Приазов’ї інших національностей  і греки становили етнічну більшість. 
Але заборона, як часто буває, була суворою тільки на папері. Якась частина мешканців центру Кальміуської паланки,нікуди не поділися, вірогідно компанію їм складали й інші «нелегальні» поселенці. До того ж імперська політика в певному сенсі не перешкоджала, а іноді й сприяла асиміляції. Греки не змогли зайняти всі відведені їм землі і  російська держава направила в Приазов’я інших колоністів. На користь етнічного різноманіття свідчить багато даних. В книзі «Краткий обзор Мариупольского уезда» 1897 року Іван Олександрович, секретар Маріупольської земської управи описує один з механізмів потраплянні інородців в грецьке суспільство. «Люди же других происхождений проживают у них [у греков] по паспортам, хотя же некоторые из них и женаты на гречанках, но по удостоверению того же суда землею не пользуются и по ревизии записаны в других местах».

Книга «Маріуполь та його околиці»так описує склад учнів приходського училища. Цитуємо: «В первые годы существования училища в нём обучались только греки. По мере увеличения числа русских в городе, число русских детей в училище увеличивалось также. В 50-х годах русские уже составляли половину всех учеников».

Тут маються на увазі 50-ті роки ХІХ сторіччя. Тобто, за кілька років до офіційного дозволу на поселення в Маріуполі інших національностей присутність не греків вже була досить значною. Також треба зауважити що за  термінологією Російської імперії всі браття козацького роду об’єднувалися штучним етнонімом – малороси. А згідно з тогочасною практикою малороси  включалися в склад русскіх або росіян, іноді з відокремленням «в тому числі», а іноді ні.

30 березня 1859 року указом імператора Олександра II в місті Маріуполі дозволено створення суспільства, окремого від грецького без присвоєння привілеїв, дарованих першим переселенцям. З цієї пори столиця Приазов'я стала багатонаціональним містом. Діаспори італійців, євреїв, сербів, французів, поляків, німців стали відігравати помітне місце в житті Маріуполя. Чисельність городян стала стрімко зростати.Якщо в 1859 році в місті мешкало 5289 осіб,то к 1864 року населення  збільшилось на 40% до 7440 осіб, а на 1890 рік в ця цифра сягнула 19069 осіб. Отже за 30 років після дозволу на вільне поселення Маріуполь збільшився маже в чотири рази. 

У 1892 році була опублікована одна з найважливіших для місцевих краєзнавців книг - звіт про навчальні екскурсії маріупольської Олександрівської гімназії «Маріуполь і його околиці». Видання містить історичні нариси і масу інформації, в тому числі і демографічні дані. Стислий статистичний нарис на сторінці 445 дає нам уявлення про етнічний склад міста на той час. Цитуємо:  «Преобладающим элементом в Мариуполе является населени русское, главным образом малоросы 58,07%». У тому ж 1892 році, газета «Приазовський край», в повідомленні про роботу маріупольського земства, національний склад повіту характеризує точно такою ж  фразою: «населення російське, переважно малороси». Як ми вже казали, малоросами тоді називалися Українці.

А ось що пишуть автори книги «Маріуполь і його околиці» про повітові селища. Цитуємо: «Из 24-х сел Мариупольского округа в двенадцати население доселе говорит на испорченном греческом наречии. В двенадцати по-татарски, и русский язык понимают очень мало. В тридцати немецких колониях и восьми еврейских селениях русский язык совершенно неупотребителен ни в семье, ни  на общественных сходках»

Згідно зі свідченнями сучасників в кінці 19 століття основу міського населення становили малороси –переселенці з інших регіонів України, і можливо й нащадки тих самих козаків з Кальміуської паланки. Жителі приміських сіл російської мови не знали взагалі. Отжедо кінця 19 століття, називати Маріуполь російським, можна тільки в політико-географічному сенсі, але ні в якому разі - в етнічному.

Незабаром життя маленького повітового містечка стало стрімко змінюватися. За якісь півтора десятиліття Маріуполь з аграрного перетворився на промисловий центр півдня Російської Імперії. Розпочала роботу залізниця, новий порт, і два величезних металургійних підприємства - заводи «Нікополь» і «Провіданс». Масштабні будівництва і потреби нових підприємств вимагали багато робочих рук, і привели до припливу працівників з інших регіонів країни.Якщо в 1890 році населення Маріуполя становило 19 тисяч осіб, То в 1897 - 31 тисячу. За сім років приріст склав близько 50%.

У 1913 число жителів перевищила 57 тис. осіб - майже подвоївшись в порівнянні з 1897. Для довідки повідомимо, що в 1914 році тільки на двох заводах «Нікополь» і «Провіданс» в цілому працювало майже сім тисяч людей.Ще півстоліття тому, в 1864 році, близько семи тисяч налічувало все населення Маріуполя.

В епоху радянської індустріалізації, коли будувався «Азовсталь» і багато інших об'єктів, Маріуполь ще раз пережив дворазове збільшення населення. На початку тридцятих років кількість мешканців міста перевалила за сто тисяч, а в передвоєнні роки, вже підібралося до чверті мільйона.Ясна річ, такими темпами природне зростання населення відбуватися не може. Всі «новоспечені» маріупольці були приїжджими. Цей масштабний процес, торкнувся не тільки нашого міста, а й всього промислового Донбасу. Свідчення цього - статистичні дані по Донецькій області (Статистичний щорічник Донецької області за 2014 р. Головне управління статистики в донецької області. Стор 224).

На шахти і заводи масово їхали жителі середньої смуги Росії. За період з 1926 по 1939 рік в межі області прибуло близько мільйона чоловік. Опитавши власних бабусь, дідусів, прабабусь і прадідусів, ви легко зможете знайти сліди цього «великого переселення». Тим часом частка перших переселенців - греків - постійно знижувалася.

При переписах населення за радянських часів, вагома частка українців і росіян в Маріуполі була приблизно однакова. Наприклад, в 1926 статистика показала 39% росіян і 36% українців. У 1989 відповідно 48% і 42%. Перепис 2002 року зафіксував 44% росіян і 48% українців. Навіть згідно з даними радянської статистики, російська нація ніколи не домінувала в Маріуполі. І не варто забувати про політику денаціоналізації громадян СРСР та російської імперії шляхом русифікації. Виключно російськомовне вищу освіту і інші атрибути національної політики, які внесли суттєві корективи в питання етнічного самовизначення людей. Тут доречно знов  процитувати «Краткий обзор Мариупольского уезда» 1897 року. Його упорядник зазначає, що з російською мовою греків породнила саме школа й скасування грецьких інституцій. 

Отже що ми маємо в підсумку? Маріуполь заснований в кінці 18 століття на землях Війська Запорізького, греками, переселенцями з Криму. Перші кілька десятиріч своєї історії був населений переважно греками. До початку ХХ століття більшість городян були українцями (значно русифікованими), а жителі сіл ще зберігали свою рідну мову і звичаї, російську мову не знали і не використовували. В Маріуполі вийшло так, що некорінні жителі нав'язали пізнішим переселенцям свою мову і звичаї, а навпаки, самі асимілювалися із прибульцями.Разом з тим втративши право головування на своїй землі. 

На жаль ми не маємо чудодійної трави євшан-зілля, яка миттю повертає людям втрачену пам'ять. В реальному світі цей процес дуже складний та тривалий, особливо коли історична прірва сягає вглиб багато десятиліть. 

Іван Станіславський

 

 


Оценка: 0    Рейтинг: 0

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


   Версия для печати  
Отправить другу
 
Письмо редактору





 
Мы на YouTube:
 

Комментарии - 3

Ваш комментарий:
Ваше имя:     Введите код с картинки:

Один мой з накомый, который увлекается историей рассказывал мне, что мариуполь на самом деле основали укр козаки. А потом уже появились греки, так что не надо мифы распространять о том,что тут греческие корни
Греков отселили из Крыма, чтобы освободить его территорию для создания российского военного форпоста, с помощью которого можно контролировать Черное море. Такая имперская политика была в те времена, такова она и теперь.
Прочитав статью о городе Мариуполь,его истории и жителях ,что там жили,хотелось бы по подробней узнать об одном факте,а именно-это переселение греков из Крыма в районы Приазовья.Потому что много документов из того времени утверждают,что греков переселили во имя их блага из-за угнетения их в Крыму Крымским ханством.Но прочитав иную информацию ,там утверждается,что к грекам со стороны российской империи просто применили репресси,для освобождения Крыма от этой нации,проще говоря их выгнали со своих земель,заселенных их предками ,древними греками! после разобрались и с ханством!где правда,а где вымысел тогда?


Архив новостей

Мы в соцсетях

Наши контакты

  • E-mail: mail
  • Связь по телефону:
    • +38 (097) 441 16 29
    • +38 (095) 856 74 11

Нам интересно ваше мнение

Просмотреть все опросы
Александр Лукашенко Александр Лукашенко президент Беларуси

"Нам независимость очень дешево досталась: все народы воевали, сегодня воюет наша братская Украина. Нам нельзя допустить того, чтобы воевать. Мы народ миролюбивый. Наверное, Бог перед нами поставил эти тяжелые задачи, чтобы мы чувствовали, что такое независимость. Преодолеть все это мы можем, только объединившись
2017-01-27