Новостной портал Мариуполя  Логин Логин:......Пароль:...  / Войти ...Регистрация  Напомнить пароль
 Страны СНГ    Евросоюз    Образование    ЖКХ    Силовые структуры    Транспорт    Добавили пользователи    АТО    Война    Общество    Происшествия    Присланные  

Новостной сайт Мариуполя

Німецькі будинки. ТОП-3 фейків маріупольського краєзнавства. Частина третя

31 октября 2020, 09:39

0
1279

Отже, завершуємо цикл публікацій про навколокраєзнавчі нісенітниці. Ці історії досить міцно увійшли в народну свідомість і продовжують згадуватись попри те, що ніяких доказів їх реальності не існує. Після будинку митрополита, та маріупольських підземель, переходимо до останньої легенди.

Міська міфологія приписує німецьким військовополоненим будівництво низки житлових об’єктів в Приморському, Лівобережному та Кальміуському районах. Не обійшлося без справжній перлів. Існує байка, що на лівому березі німці влаштували зухвалу ідеологічну диверсію, збудував квартал у формі свастики. Анекдот та й тільки. Але з часом вигадки тісно сплітаються з реальністю і відокремити одне від одного буває складно. За даними фольклорних джерел будівництво так званих «кварталів» в Кальміуському районі повністю проводилося німецькими бранцями. Легенда ґрунтується на спогадах старожилів та на свідченнях про знахідки речей полонених. Ніби то німці при будівництві ховали в тайники записки, газети та інші речі які через багато років знаходили при ремонтах.

Трохи передісторії. Кальміуський район Маріуполя з'явився завдяки заводам. Робочі селища відразу обліпили підприємства, згодом утворивши самодостатнє відокремлене місто, офіційно ці території увійшли до складу Маріуполя лише в 1927 році. У 1941 році заводські поселення вже приблизилися до аеродрому ОСОАВІАХИМу. Після війни летовище перестали використовувати а його територію дозволили забудовувати. На цьому місці завод Ілліча вирішив побудувати для робітників чотири квартали будинків які ми знаємо як 24, 25, 26, та 27 квартали.

 

Щоби відокремити реальність від легенд треба спочатку розібратися коли ж саме збудовані ці будинки. Фото німецької авіарозвідки датоване 1943 роком дозволяє стверджувати – квартала однозначно зведені після війни. Під час окупації на цьому місці ще було поле. Випуск газети «Іллічівець» від 4 грудня 1955 року дозволяє ще трохи конкретизувати початок будівництва. В статті зазначено: «П’ять років тому (тобто в 1950 р.) на місці кварталів було пусте місце». Приєднавши докупи інші публікації багатотиражки можна зробити наступні висновки. 

Найпершим почав будуватися квартал з останнім порядковим номером - 27-й. Виїмка грунту почалася або восени 1949, або навесні 1950 року. Того ж року на кварталах оселилися перші мешканці. Паралельно почалися підготовчі роботи на майданчику будівництва кварталу №24 – його зводили другим. Не важко помітити, що квартали за проектом поділяються на дві пари 27 і 24, а також 25 і 26. В 1952 році почалось будівництво 25-го кварталу. До кінця 1955 року 24-й, 25-й и 27-й квартали здебільшого були заселені. А в серпні 1956 будівельники здали останню споруду - будинок №3 на 26-му кварталі. На цьому зведення кварталів було завершено. Всього за шість років на колишньому летовищі з’явилося 82 новобудови в яких оселилося 8 тисяч чоловік.

 

На сторінках газети можна зустріти навіть імена окремих робітників та керівництва. Відомо що роботи виконувала будівельна ділянка №3 комбінату імені Ілліча, начальником будівництва кварталів був товариш Толкач, прорабом – Костін. Згадок про військовополонених в публікаціях немає, але їх там і не могло бути.

Проте полонені німці дійсно були в Маріуполі і дійсно працювали на різних об’єктах. Після закінчення війни тисячі недавніх загарбників відновлювали зруйноване господарство.  Деякі подробиці трудових буднів німців в Маріуполі описані в книзі військовополоненого Віллі Біркмаєра – «Оазіс людяності». Цей текст дає уявлення де застосовувалась праця полонених. І це в першу чергу була важка промисловість - німці відновлювали металургійні потужності. І тут нічого дивного бо ця галузь завжди була ключовою як у воєнному так і в господарському сенсі.

За офіційними даними значна частина німецьких військовополонених була репатрійована з СРСР до 1948 року, а повністю цей процес завершився у 1950. Спогади Біркмаєра повністю підтверджують ці дати. Бранець маріупольського табору покинув азовське узбережжя восени 1949 року, разом з однією з останніх партій.  На той час тільки починалося будівництво найпершого кварталу. Тобто якщо припустити що німці лишалися в Маріуполі ще й на початку 1950 року, то можна гіпотетично приписати їм якийсь внесок в будівництво тільки одного 27-го кварталу. Всі ж інші квартали зведені вже після того як полонені потрапили додому. Беручі до уваги особливості радянської системи цілком можна припустити що на будівництві використовувались радянські, а не німецькі в’язні. І з роками в усних переказах бранці змінили національність. Прямих доказів цього немає. Проте каналізаційні люки з автографами численних виправних колоній однозначно вказують на те, що праця в’язнів в СРСР використовувалась досить широко.

Отже легенда про «німецькі будинки» під прискіпливим поглядом виявляється дуже сумнівною. Інші «німецькі» об’єкти на лівобережжі та в приморському районі також вірогідніше за все побудовані в 50-х роках, вже після завершення репатріації. Тим часом спогади свідків та таємничі знахідки продовжують спливати підпитуючи легенду. Але завжди треба пам’ятати: історія – це про те що було, а не про те, чого нам би хотілось.

Іван Станіславський

 


Оценка: 0    Рейтинг: 0

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


   Версия для печати  
Отправить другу
 
Письмо редактору





 
Мы на YouTube:
 

Комментарии - 0

Ваш комментарий:
Ваше имя:     Введите код с картинки:



Архив новостей

Мы в соцсетях

Наши контакты

  • E-mail: mail
  • Связь по телефону:
    • +38 (097) 441 16 29
    • +38 (095) 856 74 11

Нам интересно Ваше мнение

Просмотреть все опросы
Александр Лукашенко Александр Лукашенко президент Беларуси

Кто бы не пришел к нам с мечом, тот от меча и погибнет. Мы будем воевать против европейцев, американцев, россиян – кого угодно. Если он поставит перед собой цель завоевать этот кусок земли, на котором должны жить белорусы
2015-04-02