Новостной портал Мариуполя  Логин Логин:......Пароль:...  / Войти ...Регистрация  Напомнить пароль
 Театр    Кино    Литература    Музыка    Искусство  

Новостной сайт Мариуполя

Гумор від доктора Чехова в умовах пандемії. Прем'єра «Палати №6» в маріупольському театрі «Terra Incognita»

23 ноября 2020 , 17:04

0
1437

В жовтні та листопаді маріупольський театр «Terra Incognita» дав прем'єрні покази вистави за п'єсою А. Чехова «Палата №6» у постановці Анатолія Левченка.  За духом та за формою «Terra Incognita» пропонує канонічне прочитання відомого твору Антона Павловича. Постановка Левченка дає нам Чеховську прозу майже в оригіналі - без спроб осучаснити матеріал, внести нові акценти чи запропонувати альтернативну концепцію.

Єдина адаптація, яка не могла не спричинити суттєві зміни - це переформатування у камерну версію. В якості сценічного простору та глядацької зали «Terra Incognita» використовує невелику кімнату в палаці культури. Фізичні обмеження вимусили позбутися майже всіх другорядних героїв та звести місце дії до лікарняної палати. Проте, вистава від цього не постраждала. А може і навпаки. Драматургічний конфлікт не тільки не зруйнувався, але став більш зрозумілим та сфокусованим. Що, звісно, в межах глядацького театру можна вважати не компромісом, а перевагою.

Меседж повісті «Палата №6» доручено сформулювати трьом дійовим особам. Андрій Рагін (виконує Анатолій Шевченко) - головний лікар, філософ та скептик. Іван Громов (виконує Михайло Загреба) - пацієнт, параноїк та божевільний. Й Михайло Авер'янович (виконують Валерій Сарбей, Анатолій Левченко) - поштмейстер, друг та співбесідник Рагіна. При чому останній - фігура досить прохідна, а головне навантаження лягає на персонажів Рагіна та Громова. Компанію досвідченому Шевченко в акторському ансамблі склав молодий артист-аматор Загреба. І треба зазначити що воправся зі своїм завданням він дуже непогано. Попри колосальну різницю в калібрі акторів, дует вийшов збалансованим.

 

Раціональний Рагін намагається вплинути на імпульсивного Громова. Їх взаємодія нагадує двобій, де замість поля бою увесь космос метафізики, а замість зброї - світоглядні філософські теорії. Диспут доктора та пацієнта поступово розвивається зі стартової відмітки клінічної психології, де вони намагаються дати визначення божевіллю, і доходить до високих роздумів про сенс життя та смерті. На маршруті між цими двома точками, лікарняні філософи встигають зачепити увесь спектр питань, що властивий напрямку російської літературної думки того періоду. 

В калейдоскопі філософських дилем особистості героїв викристалізовуються потроху. Спочатку здається що вони дуже близькі у своїх поглядах, проте розбіжності ростуть як сніжний ком. Громов все більше нагадує пророка. Його «вчення» базується на особистій трагедії, живому досвіді та природному розумінню життя. Доктор Рагін може протиставити йому лише науку та праці великих умів минулого. Його теорія виявляється повністю неспроможною. Доводячи свої власні слова: «в тому що я лікар, а ви пацієнт, немає ніякої логіки, а сама випадковість» - доктор опиняється на лікарняному ліжку поряд зі своїм нещодавнім пацієнтом, а згодом вмирає (Чехов не любив хеппі-ендів).

Цю не дуже веселу історію супроводжують хоральні прелюдії Баха, які вносять у виставу нотки середньовічної меланхолії. Візуальну частину урізноманітнили за допомогою проєктора - абстрактні фігури на задній стіні перетворили кілька сцен у невеликі фантасмагорії. Але попри це «Палата №6» залишається виставою дуже текстуальною, яку треба майже читати зі сцени буква до букви.

На фоні пандемії та кризи в галузі охорони здоров'я окремі фрази з чеховської повісті отримали несподівано актуальне звучання. Опис повітової лікарні з тарганами в палатах та картоплею у ваннах і як резюме висновок що це аморальна та небезпечна для здоров'я установа здається аж занадто сучасним. А відзвуки чорного гумору у міркуваннях «Навіщо заважати людям помирати? Який толк якщо хтось проживе на 10 років довше?» болюче перекликаються з цинізмом сьогодення. Отак завжди у цій класиці, ніколи не взнаєш яка фраза вистрелить і через скільки сотень років.

«Палата №6» від «Terra Incognita» може похизуватися злободенністю без намагань витягнути матеріал із глибин 19 століття (хоча треба додати що і нереалізований потенціал до осучаснення вона має дуже великий). Попри складність питань і текстоцентричність вистава має дуже просту форму, зрозумілу подачу тож ні для кого не повинна стати надскладним іспитом. Головним відкриттям спектаклю можна вважати молодого актора Михайла Загребу, який склав гідний дует разом з Заслуженим артистом України Анатолієм Шевченком. На жаль майбутнє вистави «Палата №6» дуже непевне. Вслід за Валерієм Сарбеєм (його вимушено підміняє Левченко) акторський склад може покинути й Шевченко. Штатним акторам академічного театру не дозволено грати в сторонніх проєктах, а рівноцінна заміна Шевченку навряд чи знайдеться.

Іван Станіславський


Оценка: 0    Рейтинг: 0

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


   Версия для печати  
Отправить другу
 
Письмо редактору





 
Мы на YouTube:
 

Комментарии - 0

Ваш комментарий:
Ваше имя:     Введите код с картинки:



Архив новостей

Мы в соцсетях

Наши контакты

  • E-mail: mail
  • Связь по телефону:
    • +38 (097) 441 16 29
    • +38 (095) 856 74 11

Нам интересно Ваше мнение

Просмотреть все опросы
Владимир Гройсман Владимир Гройсман экс-премьер-министр Украины

В прошлом году реально на дороги было затрачено 10 млрд грн. Это тот объем, который дорожники смогли реально освоить. И уже, при этом, в некоторых регионах были ощутимые изменения. На этот год дорожники могут рассчитывать на сумму минимум втрое большую - около 30 млрд грн. Вариант - "больше денег выделили - более украли" - меня не устраивает.
2017-03-22