Новостной портал Мариуполя  Логин Логин:......Пароль:...  / Войти ...Регистрация  Напомнить пароль
 Театр    Кино    Литература    Музыка    Искусство  

Новостной сайт Мариуполя

Театральна Брама 2.0. Постфактум

25 сентября 2021, 13:04

0
1632

19 вересня в Маріуполі завершився другий фестиваль театрального мистецтва «Театральна Брама». Дуже добре що це починання не згинуло через пандемію й отримало своє продовження після річної паузи. Перша «Театральна Брама» проходила два роки тому восени 2019 року. Фестиваль запам’ятався спрямованістю на сучасну драматургію та спектаклями колективу Івано-Франківського театру  під керівництвом Ростислава Держипільського «Солодка Даруся» та «Нація». Як і минулого разу, Брама проводилася на базі місцевого драматичного театру і почалася з надзвичайно пафосної церемонії відкриття, яка нагадувала середньовічну ярмарку. Музики, акробати, блазні, лицарі та дуелі на шпагах. От тільки голову нікому не відрубали, то був би повний катарсис. Впродовж 9 фестивальних днів відбулось 9 гастрольних показів 8 театрів з 7 міст України. Ще три постановки представив маріупольський колектив. Повністю плей-ліст фестивалю описаний отут, а далі тільки про обрані вистави, та в кінці, звичайно, загальні висновки.

 

Церемонія відкриття фестивалю Театральна Брама

 

Колись у Маріупольського театру був утопічний слоган – «Тут і зараз». Утопічний тому що в репертуарі нічого ні про «тут», ні про «зараз» майже не було. «Хлібне перемир’я» за текстом Сергія Жадана у виконанні Харківського театру ім. Шевченка «Березіль» – це здається найближче до визначення «Тут і зараз» з того, що взагалі колись показували на нашій сцені. Схід України. Війна. «Хлібне перемир’я» не стільки намагається виявити причини розбрату, скільки готує сприйняти його незворотні наслідки. Здається що герої вирішують давні конфлікти на тлі соціально-політичної катастрофи, та повної руйнації особистих взаємовідносин. А може кожен з них просто шукає вихід з тієї мишоловки, в якій він мимоволі опинився? Земля горить під ногами й зволікати більше не можна. Дві головні метафори – смерть матері, та зруйнований міст – символізують для них неможливість руху у зворотному напрямку. Тож треба йти. Йти обов’язково вперед. Вони ще не знають точно куди, але знають що треба. І тут, здається, вперше так сильно відчувається мотив подолання травматичного досвіду. Мотив, який дарує надію на майбутнє. Досить борсатися в минулому і жалітися на долю – рушаймо вперед!

 

Головний успіх вистави це живий текст та живі персонажі. Жадан як завжди звертається до нас сучасною розмовною мовою. Вона подекуди змушує глядачів збентежено посміхатися у відповідь на нецензурні репліки. Образи двох братів вийшли дуже природними, справжніми та близькими. Не сфабрикованими автором, щоб механічно виконати свою функцію, вони ніби схоплені майже цілком з натури, зі своїми забобонами, хибами та примхами. Різниця між академічною драматургією та більш вільно адаптованим текстом у плані побудови персонажів разюча. Звісно, велике значення у цьому враженні відіграла акторська майстерність – Сергій Пакулаєв, Роман Фанін – велика дяка! Ключові ролі вийшли дуже добре. А от серед другорядних персонажів деякий дисонанс в ансамбль вносить тьотя Шура. ЇЇ штучний менторський тон іноді знижує довіру до всієї ситуації. Якщо говорити про темпоритм, то «Хлібне перемир’я» йде дуже динамічно, але є кілька епізодів які напевно можна було б скомпресувати. Є враження що п’єса без втрат могла уміститися у формат одноактової двогодинної постановки. «Хлібне перемир’я» за своїм вибуховим настроєм, гостроті тематики та міксуванням трагічного з кумедним дуже нагадує п’єси МакДонаха. Гумор сірої зони – це, колись, чорний гумор який став нашою реальністю. «Хлібне перемир’я» харків’ян безперечно найпотужніша за змістом, та скоріше за все й за виконанням вистава Театральної Брами 2021. Здобуття Гран-прі виставою, яка навіть не планувалася до показу, виглядає зовсім нелогічно.

 

Фрагмент вистави «Хлібне перемир’я»

 

Дніпровський молодіжний театр приїхав у Маріуполь з камерною виставою «Езоп». Це, заснована на давньогрецькому епосі, байка про правду та свободу, а головне - про людину яка не йде на угоди з совістю. Анонс вистави з апломбом обіцяє злам всіх уявлень про театр та заманює еротикою. В обох випадках інтрига виявилася фейковою (я звісно повівся на еротику, наївно очікував чогось такого). Але робота цікава, завдяки насамперед самовідданій акторській грі. Краще б акцент було зроблено на цьому. Стрімка й рухлива вистава яка вдало поєднує в собі іронію та мораль залишає після себе обнадійливе відчуття торжества справедливості в цьому світі.

 

Херсонський театр імені Куліша єдиний серед учасників привіз на Театральну Браму два спектаклі. На камерній сцені пройшла моновистава «Юда» за мотивами твору Лесі Українки «На полі крові». Постановка Сергія Павлюка виділяється потужною метафорою – Юда представлений в образі гончаря, що впродовж дії марно намагається виліпити з глини якийсь сосуд, але не покидає своїх спроб. Ця, на перший погляд, доволі проста алюзія надала головному персонажу багатогранності та неоднозначності. З одного боку тут можна побачити прагнення Юди до плідної діяльності. Звідси - усвідомлення провини та бажання спокутувати свій гріх через акт творення. А з іншого боку метафора може розглядатися як амбіція до конкурування з Творцем. Врешті решт образ Юди вийшов концептуально складним, таким що провокує до подальшого розбору метафори. Проте виставі загалом не вистачило якоїсь маленької іскри, щоб повністю вивільнити потенціал закладений в образі та тематиці. Замість вибуху – густий дим без вогню.

 

Другою назвою Херсонського театру імені Куліша на Театральній Брамі 2.0 став спектакль «На початку і наприкінці часів». Чергова інсценізація вже добре відомого твору Павла Ар’є інтригувала ще й залученням драматурга у якості режисера-постановника. Херсонсько-авторська версія трохи більше акцентує  драматичні та трагічні мотиви, якщо порівнювати з екранізацією або з постановками інших театрів. Але як і очікується головна дійова особа - Баба Пріся - стає центром тяжіння і сюжету і глядацької уваги. Цей надзвичайно харизматичний персонаж водночас джерело паранормально-язичницької міфології,  генератор конспірологічних теорій та ще й носій темної сили прадавніх часів. Сама Баба Пріся у херсонців вийшла дуже гарна. Без натяків на гротеск та надмірної гіперболізації. Та й взагалі акторський ансамбль склався врівноважений. Другорядні персонажі додавали в загальну картинку, а не просто існували поряд, як це часто виходить навколо центрального персонажа. Як вже зазначалося, режисером є популярний сучасний український драматург  Павло Ар'є, але якийсь помітний вплив цього факту на виставу відсутній. За сумою сценічних рішень та художніх прийомів її втілення можна схарактеризувати словами, «класичне», «традиційне», «консервативне». Ще коротше - стара школа. Проте саме це залишає виставі її текстоцентричність, якщо це й було режисерським завданням, то воно виконане. Візуально, також все доволі стримано, хіба що сходження Вовчика на хрест в цій язичницькій симфонії додає поодиноку контроверсійну нотку.

Фрагмент вистави «На початку і наприкінці часів»

 

Аналіз фестивальної афіші ще до початку засвідчив - друга Брама, на жаль, не спадкувала орієнтації на новітню національну драматургію. З 12 вистав лише 3 поставлені за текстами сучасних українських авторів. Також фестиваль не мав беззаперечного хедлайнера який зміг би привернути до події увагу мас-медіа та більш широкого кола глядачів. В купі з не дуже активною промоцією та підвищеною чи не вдвічі ціною квитків це негативно сказалося на відвідуваності. Аншлагів не було. Квитки можна було вільно купити в день показу і це стосується малої сцени також. Відсутність провідних театрів України на Брамі можна пов’язати з їх участю у «Мельпомені Таврії». Проте, представники київського Театру на лівому березі Дніпра, Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса та Музично-драматичного театру імені Івана Франка (опитування було рандомне) у приватній бесіді повідомили що запрошення взяти участь у фестивалі не отримували. А от наприклад колективу з Миколаєва таке запрошення надійшло.

Отже, на другій Брамі маємо зовсім трошки нового театру, більше із розряду вічного, філософсько-світоглядного і звісно легка комедія. Без експериментів, новаторства, ризику чи амбіцій – в основі перевірений та надійний в усіх сенсах матеріал. Театральна Брама 2021 по суті відтворила репертуарний тренд середньостатистичного регіонального українського театру. І за відбором виконавців сильно поступилася нещодавньому фестивалю iStage. Чому глядачі апріорі позбавлені змоги познайомитися з флагманами національної сцени, та за якими критерієм відбирають учасників? Чи виправдала себе підвищена ціна на квитки, та чому не була проведена більш масштабна промоція заходу? На ці питання можуть відповісти тільки члени оргкомітету. А от питання – Чи могла Брама 2.0 бути більш успішною? – звучить риторично.

Іван Станіславський

 


Оценка: 0    Рейтинг: 0

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


   Версия для печати  
Отправить другу
 
Письмо редактору





 
Мы на YouTube:
 

Комментарии - 0

Ваш комментарий:
Ваше имя:     Введите код с картинки:



Архив новостей

Мы в соцсетях

Наши контакты

  • E-mail: mail
  • Связь по телефону:
    • +38 (097) 441 16 29
    • +38 (095) 856 74 11

Нам интересно Ваше мнение

Просмотреть все опросы
Владимир Гройсман Владимир Гройсман экс-премьер-министр Украины

Рассказывают, что рыночные тарифы не дают возможности их платить. Государство позаботилось о тарифах. Вы не будете платить больше 15-20% от вашего дохода. Платежки, которые вы получите в ноябрь месяце, не будут для вас ужасающими. Я заявляю это ответственно на всю страну, хотел бы, чтобы меня услышали в самом маленьком селе и самом большом городе
2016-07-01