Новостной портал Мариуполя  Логин Логин:......Пароль:...  / Войти ...Регистрация  Напомнить пароль
 Театр    Кино    Литература    Музыка    Искусство  

Новостной сайт Мариуполя

«Мальчік, а ти зачєм приєхал?» Як маріупольський театр міг отримати нового керівника, але не отримав. Інтерв’ю з кандидатом

22 ноября 2021, 11:18

7
4409

11 листопада в Краматорську відбувся конкурс на посаду директора драматичного театру в Маріуполі. На другий термін свою кандидатуру висунув досвідчений директор Володимир Кожевніков. Єдиним альтернативним претендентом став молодий театральний діяч з Києва Дмитро Демков. Демков не маючи адмінпідтримки, великого досвіду на керівних посадах та детального розуміння ситуації в маріупольському театрі, де-факто намагався скласти конкуренцію вже спаяному бюрократичному механізмові. І очікувано програв. Несподіванки не відбулось. Адміністрація, яка прославилася не стільки творчими досягненнями, а більше підозрілими тендерами, конфліктами зі співробітниками та стриптизом у театрі  отримала мандат на керування єдиним в області професійним театром ще на п’ять років. Відеозапис конкурсного засідання можна побачити отут. Я поспілкувався з столичним театральним діячем, щоб зрозуміти чому він збирався перебратися в провінцію і вигрібати авгієві стайні маріупольського драмтеатру.

- Чи пов’язує вас щось з Маріуполем? Чи бували тут, що знаєте про місто?

- З Маріуполем взагалі ніяк не пов’язаний. Про місто знаю досить мало. Почав цікавитись містом на момент появи фестивалю Гогольfest.

- Наскільки вдалося дізнатися з відкритих джерел досвіду в якості менеджера (голови колективу) у вас майже немає.

- Абсолютно, великого досвіду немає, це так. Натомість є досвід власних проєктів за свій кошт та проєктів з продакшенами, де більшу частину, як художню, так і адміністративну, вів сам.

Дмитро Демков. Фото з соцмереж претендента на посаду

 

- Як ви дізналися що в Маріуполі йде конкурс на посаду керівника драматичного театру? Слідкували саме за цією вакансією чи може одночасно розглядали й інші варіанти?

- Намагаюсь спостерігати взагалі за театрами в країні. Донецький театр зацікавив скритністю. Термін контракту чинного директора мав би закінчуватись, а на сайті театру жодної інформації. Далі почав дивитись на сайті управління культури й туризму, де знайти щось теж не з легких завдань. Ну і якось воно так і відбулось. Інших варіантів я не розглядав.

- Чому вирішили подати свою кандидатуру?

- Побачив місце де я можу бути корисним зважаючи на свої уміння та освіту. Впевнений, що міг би допомогти, поділитись досвідом з театром, і бути йому корисним. Але …

- Наскільки ви були в курсі справ Маріупольського театру, що вам було відомо про колектив та його діяльність впродовж останніх років?

- Щоб сказати «був у курсі» це досить голосно. За останній рік, цікавився мистецьким життям міста. Багато чого насправді відбувається у театральному житті міста, але не в театрі, що дивно.

- Конкурсні умови передбачають наявність стратегії на 5 років. Які головні проблеми виділили для себе, які довгострокові цілі ставили? Або в чому бачили свою місію у глобальному сенсі?

- Проблема в тому що цього театру не існує на театральній мапі України. Про нього не говорять, не згадують, не цікавляться. Це тотальна проблема, яка веде за собою ряд завдань, які реально виконати менше ніж за 5 років. У Маріуполі існує фестиваль Гогольfest третій рік, за ці три роки він виконав важливу місію для міста – активував творче населення, дав повітря. Це мультидисциплінарний фестиваль, але вагома частина програми театральна. Виникає питання «Чим займається міський театр?», чому не він активував цю аудиторію і не виховує її? Наразі репертуар складається на 90% з комедій (половина з яких російськомовна), для дітей всього одна казка (всі інші російськомовні). Про підліткову аудиторію взагалі забуто. Складається враження що театру нічого не потрібно, закрились собі під замком.

- Якими були б ваші перші кроки на посаді? Визначили для себе питання які потрібно було вирішити у першу чергу?

- Я б почав з повного аудиту та моніторингу репертуару. Створення концепції та ребрендинг установи також одні з першочергових завдань.

- У вас була якась своя команда, котру планували взяти з собою в Маріуполь чи планували працювати самотужки?

- Людей, щоб привезти за собою я не збирав. Можливо хтось зі знайомих мені акторів би переїхав, але розмов ні з ким не було, тому що про конкурс я майже нікому не розповідав. Працював би з командою вже що існує. Хоча на окремих проектах, не виключаю, що співпрацювали б за договором зі сторонніми фахівцями.

Дмитро Демков під час засідання конкурсної комісії. Скріншот з відеозапису

 

- Як уявляєте собі атмосферу в якій довелося б працювати?

- Я проводив моніторинг театру і трупи, переглядав інтерв’ю з акторами й режисерами. В цьому випадку атмосфера там видалась мені досить сприятливою для зрушень і співпраці.

- А якби довелося в прямому сенсі битися з колективом за втілення своїх рішень?

- Впевнений що компроміси завжди можна знайти, якщо ми працюємо на одну мету. Я маю на увазі розвиток театру, створення нової культурної точки. Але якісь речі у будь-якому разі виникали б, я розумію і думав про це. Головне заразити ідеєю та способом реалізації її, розумний не буде перечити.

- Як оцінювали свої шанси на здобуття цієї посади до початку фінального конкурсу?

- Після першого засідання, вже з’явилось розуміння ситуації. Все відбулось якось дуже показово.

-  Розкажіть як проходив конкурс на посаду?

- «Вистава» почалась ще до самого конкурсу. Конкурс відбувався досить зрозумілим чином – мене зливали. Кожну пропозицію по розвитку топили, аргументуючи що «це вже є». Хоча продивившись запис засідання і звіривши їх з дійсністю все буде зрозумілим. Мене не хочуть запускати на цю територію, і це літало в повітрі ще до засідання. Демонстративне ігнорування, показове привітання і спілкування з моїм конкурентом . Дивно що мене не запитали «Мальчік, а ти зачєм приєхал?».

- Чому на вашу думку вам не вдалося перемогти у конкурсі?

- Перше що спадає на думку те, що ця територія закрита для незнайомих людей.

- Який досвід ви отримали з всієї цієї історії?

- Не можу сказати що це досвід, точніше сказати що побував в імерсивному театрі. У будь-якому разі, хочеться, щоб про маріупольський театр чули. Можливості є.

Бесіду вів Іван Станіславський

 


Оценка: 0    Рейтинг: 0

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


   Версия для печати  
Отправить другу
 
Письмо редактору





 
Мы на YouTube:
 

Комментарии - 7

Ваш комментарий:
Ваше имя:     Введите код с картинки:

Жаль, что Дмитрий Демков не прошёл молодой, креативный, с новыми взглядами, а не этот махинатор Кожевников, который спит и бредит где и как в театре можно больше урвать бабла: то ли с ремонта сцены, то ли с ремонта крыши. А облгосадминистрация в лице Певной Алины ему в этом помогает, к стати , она, насколько я поняла возглавляла эту комиссию по отбору кандидатур на должность директора А что касается комментов относительно украиноязычных спектаклей, то хочется заметить, училась в Донецке и знаю лично, что до войны в Донецком драмтеатре почти все спектакли шли на украинском, и на спектаклях были аншлаги и билеты в кассе невозможно было купить , зрители покупали билеты за два месяца. А в Мариупольском театре сейчас хорошие спектакли ставить некому хороших режиссёров выгнали. Дмитрий Демкой - это был шанс для театра, но увы.... Жаль. Согласна с комментом, лучше ходить в народные театры- Театромания, Терра Инкогнито, Драмком там настоящее театральное творчество
Маріупольска бидловата повилазила. Ва доам театр це суцільна клоака. Кожен це знає. Це не традиційний театр, а клоачний, застійний.
В Мариуполе имеются несколько театров - представителей современного искусства и даже авторской пьесы: Театромания, Terra Incognita который привлекает профессиональных актеров, Концепция. Любители этого направления вполне могут удовлетворить свои запросы. А если и Драматический театр перевести в то же русло, то часть населения, которая любит традиционный театр и даже комедии, будет явно дискриминирована. К тому же, в Драматическом значительная часть репертуара украиноязычная и в довольно современной интерпретации.
Назовите, хоть один спектакль в этом месяце на русском языке. Маруся, Дон Перлимплин, Станция, Скапен всё уладит, Фрида и т.д. всё на украинском.что на русском? я как раз, хожу, а ват вы, ещё один зритель, не ходите, наверное.внизу публикация - театр без русского
Так в театре и так бодьшая часть спектаклей на русском. вы точно туда ходите? И в чем проблема смотреть выступления на украинском? Ваша одухотворенность и высоккультурность ограничена языком и неприязнью к государственному языку?
Да! Мы находимся в Мариуполе! Не нужно нам ничего навязывать. Вы удовлетворяете крохотную часть украмермовных жителей, а права остальных попираете. Сейчас появилось несколько хороших альтернативных театров, которые думают о своём зрителе и играют на русском языке. Будем ходить туда.
Верните спектакли на русском языке. На мовные спектакли мало кто ходит. Или вам деньги не нужны?


Архив новостей

Мы в соцсетях

Наши контакты

  • E-mail: mail
  • Связь по телефону:
    • +38 (097) 441 16 29
    • +38 (095) 856 74 11

Нам интересно Ваше мнение

Просмотреть все опросы
Владимир Гройсман Владимир Гройсман экс-премьер-министр Украины

Я могу сегодня с этой трибуны сказать, что мне очень жаль, как украинцу, что именно Россия напала на Украину. Мне очень жаль. Но это был выбор именно политического руководства РФ. Они сделали свой выбор сломать этот мир.
2017-04-06