Новостной портал Мариуполя PDA
Культура   Украина   10:55
Фортеця Хаджибей. Антиросійська інтербригада або новий український істерн
Фортеця Хаджибей. Антиросійська інтербригада або новий український істерн

Кожних вихідних пропонуємо вашій увазі рецензії на фільми – як новинки кінопрокату, так і вже стрічки, витримані часом. Адже вихідні і кіно створені один для одного! Якщо ще не бачили – йдіть в кіно, дивіться вдома, а якщо вже подивились – то долучайтесь до обговорення. Да прибуде з вами попкорн!



З 15 жовтня в українських кінотеатрах йде історично-пригодницький повнометражний фільм вітчизняного виробництва «Фортеця Хаджибей». Якщо точніше, то стрічка створена в копродукції з Грузією та Туреччиною за сприяння Державного агентства України з питань кіно. Картина з 1 жовтня демонструвалась в 600 кінотеатрах Туреччини, наразі про її успіхи в закордонному прокаті поки нічого невідомо. Режисером «Фортеці Хаджибей» виступив Костянтин Коновалов, відомий до цього тільки як співавтор сценарію стрічки «Той хто пройшов крізь вогонь». Це його дебютна робота в якості режисера. Головні ролі виконали також не дуже відомі українські, турецькі та грузинські актори Олександр Соколов (Андрій, козак), Дерен Талу (Фатіма, дочка коменданта), Іраклій Маруашвілі (Юрам, джигіт із Франції), Катерина Шевченко (Катря, дочка хазяїна таверни).



¨¨



 



Стрічка зображує події XVIII сторіччя, під час російсько-турецької війни Османська та Російська імперії ведуть боротьбу за північ Причорномор’я, а саме за фортецю Хаджибей. В цій війні задунайські січовики виступають на стороні турок. Козаку Андрію випадає окреме завдання – передати важливе повідомлення коменданту фортеці. Але ця досить проста місія перетворюється на зухвалу диверсійну спецоперацію в тилу ворога зі звільненням заручників, знищенням частини фортеці та ліквідацією головнокомандувача російських військ. Якось так вийшло само собою.



Фільмування проводила Одеська кіностудія, а у ролі Хаджибею знялась Білгород-Дністровська фортеця. Майже максимальна географічна єдність з історичним місцем подій, справжні замкові мури та інший дрібний антураж зробили місце дії досить природним, не бутафорським. До цього треба додати якісні костюми, реквізит та непогане виконання трюків. Це в першу чергу стосується трюків на конях – їх постановка виконана в кращих традиціях Одеської студії, і навіть прикро що їх не дуже то й багато. Бо в такому жанрі видовищність надлишковою майже ніколи не буває.



¨¨



 



Чого точно бракує «Фортеці Хаджибей» так це логіки. Чи то сам сценарій був кепський, чи то фінальний монтаж зробили навмання, рандомно вирізаючи епізоди до досягнення заданого хронометражу, розбиратися сенсу вже немає. При перегляді раптом виникає враження, що ти проспав кілка хвилин. Що коїться? Згодом це перетворюється у челендж по відшуканню ляпів та їх поясненню на свій розсуд. Так лишається не дуже зрозуміла мотивація Юрама. Тільки джигіт прибуває із Франції як тут же встряє в бійку і перекреслює свої плани, потім вплутується в зовсім непотрібну йому авантюру з нападом на фортецю. Юрам та Катря приїздять на виноградник та анітрохи не здивовані присутністю козака Андрія, який опинився там випадково. Здається що герої знайомі один з одним ще до своєї зустрічі в рамках хронології фільму. Логічна хода картини дуже кульгає, історія здається розірваною та неповною. При тому епізод де Фатіма намагається куховарити виглядає безглуздим та навпаки непотрібним. Та й взагалі гру Дерен Талу (Фатіма) не можна назвати захопливою. Актриса з мімікою дуже близькою до риб’ячої зберігає один вираз обличчя увесь фільм.



Звісно, історично-пригодницький фільм не може обійтися без романтики і тут ми маємо цілих дві пари голубків. Козак Андрій з першого погляду закохується в турчанку Фатіму, а грузин Юрам - в українку Катрю. Обі амурні історії зав’язуються однаковим, при чому не дуже звичним чином – дівчина рятує хлопця. До речі, так само, однаково, комендант та хазяїн таверни раніше рятують своїх дочок. До чого ці паралелі залишається незрозумілим.



Сучасний політичний момент таки позначився на «Фортеці Хаджибей», хоча й не дуже явно. Стосунки турків та українців зображені настільки братніми та душевними що можна милуватися, а представники росії по максимуму демонізовані та примітизовані. Такі гіперболізовані спрощення важко назвати історичними, мабуть так виглядає парадигма україно-турецької кіноколаборації. Грузинська присутність виражена не тільки в обличчі Юрама, але й за допомогою саундтреку.  Дивно, що цей козацький бойовик проходить здебільшого під акомпанемент грузинських етнічних мелодій. 



¨¨



У кінці маємо передбачуваний те беззаперечний хепі-енд. Зухвалий план з мільйоном мінливих факторів спрацьовує як по нотах. В останній момент команда розуміє що їх задум має слабке місце. Потрібно підірвати башту, і ніхто з них цього не вміє. Тут з’являється ще один член спецзагону і рятує ситуацію, при чому двічі. Підривник в канонічній манері жертвує собою прикриваючи відхід всієї групи. Але не тут то було. Він все одно лишається живим. Це вам не Голлівуд! Фінальна масова бійка slow motion, в стилі Матриці, та дуель з головним злодієм, і під завісу маємо останню безглуздість. Турчанка Фатіма, що обіцяла своєму батьку дати гідне продовження їхньому аристократичному роду, залишається з голодранцем Андрієм, який до того ж не мусульманського віросповідання. Але грець з ним, нехай кріпне дружба народів!



Іван Станіславський



Рубрики новостей
Украина
Культура
Интернет
Бизнес
Политика
Lifestyle
Cпорт
Другое
Здоровье