Кожних вихідних пропонуємо вашій увазі рецензії на фільми – як новинки кінопрокату, так і вже стрічки, витримані часом. Адже вихідні і кіно створені один для одного! Якщо ще не бачили – йдіть в кіно, дивіться вдома, а якщо вже подивились – то долучайтесь до обговорення. Да прибуде з вами попкорн!

Минулого року на онлайн-сервісі «Apple TV+» без особливої помпи відбулась прем’єра серіалу, який сміливо можна назвати одним із найкращих у 2020 році.  Комедійний серіал з десяти епізодів під назвою «Тед Лассо» (англ.Ted Lasso) створили Джейсон Судейкис та Білл Лоуренс. Останній причетний до появи легендарного сіткома «Клініка», обидва його творіння таки мають дещо спільне, і це не тільки успіх у глядачів. «Теда Лассо» продовжили на другий сезон вже через п’ять днів після прем’єри, а на третій – ще до виходу другого сезону. Головною запорукою успіху серіалу, як на мене, є добре почуття гумору, хоча у нього є й інші сильні сторони. Насправді створити якісний матеріал для комедії набагато важче ніж для драми або трилера чи бойовика. Бо гумор дуже тонка матерія, зімітувати яку просто неможливо.

Перша вдача проєкту – це сценарій. Він дійсно першокласний. Серіал розповідає про тренера з американського футболу Теда Лассо (Джейсон Судейкис), якого запрошують на батьківщину футболу, щоб очолити клуб Англійської Прем’єр-Ліги  ФК «Річмонд». В принципі абсурдна, безглузда ситуація. Хоча, якщо ви слідкуєте за українським футболом, то можливо вона здасться вам і не дуже абсурдною. Але повернемося до кіно. Власниця клубу Ребека Уелтон (Ханна Уеддінгем) хоче зруйнувати його, щоб помститися своєму колишньому чоловікові, а от мотивація Лассо стає зрозумілою не одразу. Він стає на чолі професійних футболістів не знаючи що таке офсайд або скільки взагалі команд в лізі – повна зневага та підґрунтя для конфліктів забезпечені. Але в результаті досягає певного успіху. Навіть фанати, які одразу дають Теду призвісько «Дрочило» згодом починають промовляти це слово з повагою.

Історія, яка не має жодної сюжетної інтриги (одразу зрозуміло що у Теда все буде добре) чіпляє нас в інший спосіб. Серіал рухається вперед за допомогою еволюції персонажів. Безнадійно недоумкуватий чужинець Лассо виявляється тонким знавцем людської психології з феноменальною інтуїцією та здатністю знайти підхід будь до кого. Він робить це ніби й ненароком, але потім стає зрозуміло що це частина його життєвої філософії, яку він переносить й на футбольне поле. Ребека Уелтон постає перед нами абсолютним стервом, але насправді є вразливою скривдженою жінкою. До речі Ханна Уеддінгем має настільки сліпучу й водночас щиру зовнішність, що і не зрозуміло як вона досі лишається майже невідомою. Серіал дає достатньо простору розкритися багатьом персонажам і це дійсно наповняє композицію картини. Схожі особистісні трансформації переживають ледь не всі герої другого плану: молода пихата зірка та підстаркуватий авторитетний ветеран футболу, легковажна подружка гравця та професіональний підлабузник директор. Тед Лассо впливає на всіх і всіх робить кращими, він заряджає своєю позитивною енергією і здається зміг би змінити на краще цілий світ.

Серіал нашпигований добрячою порцією жартів, кумедних ситуацій та анекдотичних діалогів. Це ін’єкція гумору широкого спектра - від класики абсурду до жартів нижче поясу та тролінгу.  При цьому загальний тон лишається доброзичливим, а гострота не виходить за межі пристойності. Сучасні межі пристойності маю на увазі - тобто достатньо гостро. Саме цим балансуванням «Лассо» нагадав мені «Клініку».  Команда знімає прокляття з процедурної кімнати, американець тролить англійський чай, адміністратора забувають у багажнику автобуса – є з чого і посміхнутися і вголос пореготати. Як завжди маємо робити коректив на переклад, бо всі лексично-семантичні нюанси передати неможливо. Навіть базове володіння англійською додасть моментів, хоча в принципі українське озвучення вийшло доволі непоганим.

Одна за одною, як цукерки з коробки, всі 10 серій можна без проблем проковтнути за один раз. І ні передозування, ні алергії не буде. Персонаж Теда Лассо нагадав мені Фореста Гампа. Його знезброююча доброта, щирість та нескінченна віра в людину за своєю природою трохи схожа на біблійне юродство. Перед ними відступають будь-які злі наміри, інтриги розвалюються, розсіюється темрява. Нехай це повністю вигадана, абсолютна нереальна історія, але вона може бути антидотом, апеляцією до доброти якої в нашому світі дуже часто не вистачає.

Іван Станіславський