Новостной портал Мариуполя

Раздел : Мариуполь ( Театр ). Дата выпуска : 22 ноября, 13:31.

У маріупольському незалежному театрі йде вистава «Селфі зі склерозом»


18 листопада у приватному маріупольському театрі «Terra Incognita» відбулась прем’єра вистави «Селфі зі склерозом» за п’єсою українського сатирика Олександра Володарського в постановці Анатолія Левченка.  Маріуполь вже дванадцяте місто в театральній біографії цієї вистави, «Селфі зі склерозом» йде у Києві, Вінниці та багатьох інших театрах України та Росії. Проте саме маріупольська постановка встановила своєрідний рекорд. Виконавиці головної ролі Ганні Федорівні Фоменко незабаром виповниться 86 років і вона найстарша з усіх актрис що бралися працювати над персонажем Майї Михайлівни. Буде цікаво зазначити, що за словами автора п’єси, наймолодшій виконавиці цієї ролі всього 27.



Отже, постановка стала бенефісом Ганни Фоменко – старійшини місцевої сцени – за її плечима вже 57 років в акторській професії. Також до акторського складу потрапив ще один з найдосвідченіших акторів нашого театру  - Валерій Сарбей. А хронічний склероз втілював двадцятитрирічний артист Дмитро Нестеренко. Отакий сплав досвіду та молодості.



¨¨



Склероз важко вилікувати, але про нього легко забути. Цей афоризм дуже пасує головній героїні спектаклю Майї Михайлівни. Їй 92 роки, вона пенсіонерка. Проте пенсіонерка, у власному тлумаченні цього поняття. Згідно з термінологією Майї Михайлівни пенсіонер - це людина, якій набридло працювати, але не набридло жити. Дійсно, як може набриднути таке життя, коли кожної миті несподіванки? Гарна штука склероз.



Майя Михайлівна самотня жінка, проте в уявній реальності, навколо неї обертається цілий космос спогадів та примар, що виринають із темряви минулого. Саме в цьому паралельному всесвіті відбувається дія спектаклю. Склероз персоніфіковано в образі молодого хлопця, що назавжди прикутий до бабусі, та відверто тяготиться від щоденного серіалу в стилі «дня бабака».  



¨¨



Проте раптом рутинність порушується.  Інтимні подробиці минулих романтичних стосунків стають відкриттям для самої Майї Михайлівни й для її склерозу. Згодом перед глядачами розвертається ціла сповідь, сповнена зворушливих, іноді сентиментальних деталей. Героїня постає жінкою, яка дуже багато чого пережила на своєму віці. Дитинство, війна, кохання – тепер все в минулому, зараз її життєвий шлях добігає кінця.



Але ніякої чорної меланхолії – цей спектакль справжня антологія гумору. Персонажі спритно жонглюють афористичними, відточеними жартами та саркастичними ремарками.  Явно відчувається рука майстра сатиричного тексту.  Звідси, здається, й форма вистави. «Селфі і склерозом» це суто текстуальний спектакль. Трохи штучного диму та перука отруйного кольору – ось, мабуть найяскравіші візуальні штучки, що використав режисер. Доволі простий сюжет, лаконічне сценічне втілення та стримана акторська гра – все це м’яко орієнтує  глядачів на сприйняття вербальної інформації.



¨¨



«Селфі зі склерозом» це не складна наповнена актуальними проблемами сучасності вистава, що зриває дах. Але вона і не така одновимірна як може здатися. Спектакль обережно наштовхує на певні рефлексії, що можуть відрізнятися залежно від віку глядачів, та з часом зазнавати трансформацій. Спочатку здається що «Селфі» це такий життєвий анекдот – посміялися та забули Але коли примірюєш Майю Михайлівну на себе, приходить розуміння що кожен з нас може колись лишитися на одинці зі своїм склерозом.



Люди доживають свій вік поза суспільством, зачинені в ефемерному світі власних спогадів – подібна проблематика соціальної капсулізації вже була на маріупольській сцені. В академічному театрі кілька років тому йшла вистава «З привітом твої таргани» того ж Анатолія Левченка за п’єсою Богаєва. Але тут річ вже не про легітимізацію примарних світів. Історія однієї людини передає існування цілого покоління. А може й навіть не одного. Здається, щоб почути голоси людей, які зачинені в ефемерних світах, нам всім просто потрібно бути чуйнішими та уважнішими.



Іван Станіславський 



mariupol.tv